Найбільшу поширеність серед дачників та городників середньої смуги Росії з усіх видів чагарникового лапчатника завоював курильський чай або, як його ще називають, п’ятилисник.
Висота цієї рослини може становити від 20 до 150 см, а ширина від 1 до 1,5 м. Свіжі пагони курильського чаю опушені і шовковисті, через деякий час вони забарвлюються в коричневі кольори. Листочки насичено зеленого кольору покриває густий м’який ворс. Квітки великі, в більшості випадків одиночні, іноді можуть бути зібрані в невеликі кисті. Яскраво жовті пелюстки роблять їх добре помітними і виділяють квітучий кущ із загального фону. Забарвлення квіток у деяких сортів курильського чаю може бути білим і рожевим.
Яскравість цвітіння доповнює її тривалість. Починається воно на початку літа і продовжується безперервно аж до другої декади осені. Плоди цього чагарника утворюються в кінці серпня – початку вересня і представляють собою збірні опушені сім’янки. Плодоношення настає вже на другий рік після посадки і продовжується щорічно.
Висаджувати Курильський чай краще на відкритому сонячному місці. Саме в цьому випадку Ви досягнете появи максимальної кількості квіток. У затінених місцях рослина буде робити акцент на витягуванні пагонів, цвітіння коротшатиме і буде невиразним. Бажано, щоб місце посадки було надійно захищене від вітрів.
Підвищеної светолюбивостью, посухостійкістю і невибагливістю володіють сорти курильського чаю з білими і жовтими квітками. Останні, до того ж, самі морозостійкі.
Розовоцветковые сорти бажано вкривати на зиму, берегти від вимокання і більш рясно підгодовувати. Їх цвітіння настає дещо пізніше, ніж у желтоцветного курильського чаю. У посушливу погоду червоний колір може і зовсім не проявитися в забарвленні квіток.
Коренева система пятилистника знаходиться недалеко від поверхні, при цьому вона вкрай чутлива до переуплотнению грунту. Тому не забувайте час від часу акуратно рихлити землю (на 5-10 см в глибину), намагаючись не пошкодити коріння рослини.
Курильський чай краще всього вирощувати на легких суглинках. На глинистих грунтах слід передбачити дренаж, на піщаних грунтах декоративні властивості рослини істотно знижуються.
В умовах середньої смуги Росії висаджувати курильський чай бажано в кінці квітня або восени. Глибина посадкової ями повинна становити від 50 до 60 см з півметровим діаметром. У ролі дренажу краще всього використовувати вапняний гравій (курильський чай любить підвищений вміст кальцію в ґрунті). Закопують яму з посадженим в неї рослиною сумішшю перегною, дернової грунту і піску в співвідношенні 2:2:1. Обов’язково вноситься мінеральне добриво, бажано додати 1 столову ложку деревної золи і 150 г вапна. Заглиблювати кореневу шийку не потрібно, краще всього її залишити на рівні грунту. Між сусідніми кущами необхідно витримувати відстань не менше 60 див.
Якщо стоїть погода без дощів, протягом наступних 2-3 тижнів після посадки курильський чай необхідно регулярно поливати. На початку літа, перед цвітінням, кущі потрібно підгодувати калійно-фосфорних розчином (на відро води: 10 г сірчистого калію і 30 г суперфосфату). Поливати добриво слід прямо під корінь.
Якщо на вулиці стоїть спекотна суха погода, у вечірній час обприскуйте пагони курильського чаю з пульвизатора, тим самим заповнюючи низьку вологість. Через кілька тижнів після посадки (де полив може бути регулярним), від постійних поливів відмовляються на користь разових рясних поливів (12 л води під кущ) з подальшим мульчуванням ґрунту торфом або перегноєм.
Важливу роль у розвитку пятилистника відіграє своєчасна обрізка. Щоб цвітіння було максимально рясним, а крона була компактною і густий, ранньої навесні кожного року рослина обрізають, видаляючи пошкоджені пагони. Раз у 5 років проводять омолоджуючу підрізування: ранньою весною всі гілки перстачу обрізають до 15 см після чого рослина підгодовують курячим послідом (1 частина посліду на 20 частин води) і мінеральними добривами з великим вмістом азоту.
