Екс-голова Житомирської ОДА, народний депутат України ІІ та VI скликань Микола Рудченко на виборах 2012 року до парламенту не пройшов. 21 тисяча голосів підтримки – таким був його результат. Цього виявилось замало для перемоги. Які важелі впливу було задіяно тодішнім провладним кандидатом, аби «вирвати» мандат на окрузі, тамтешні мешканці добре знають.
Проте відсутність депутатського мандату абсолютно не впливає на популярність серед населення «народного губернатора». Так у свій час називали в області Рудченка. Він був і залишається впливовою людиною на Житомирщині. Очолює обласну організацію Народної Партії. Народники мають фракцію в обласній раді, депутатські групи та фракції в радах на місцях.
Загалом, за кількістю депутатів місцевих рад на Житомирщині на минулих виборах народники посіли друге місце після Партії регіонів, ряди якої посипались після Революції Гідності.
Не зважаючи на стрімкі і часто непередбачувані зміни в політичному житті України, на Житомирщині народники вже понад 15 років тримаються власного берега. Очевидно, що саме це і є ключовим чинником довіри виборців до них.
На позачергових виборах до Парламенту Микола Рудченко вирішив не балотуватися. Він переконаний, що рівень накалу пристрастей у суспільстві нині такий високий, що на даному етапі потрібно на деякий час зійти з дистанції, дати шанс молоді. Микола Миколайович вирішив підтримати свого , який нині балотується в депутати по Малинському округу.
«Я вважаю, це абсолютно нормально, що Іван пробує свої сили в кампанії. Йому 25 років, молодий юрист, сформував команду людей, які йому довіряють. Він заснував і очолює Благодійний фонд «Майбутнє Полісся», який уже впродовж кількох років підтримує обдаровану молодь Житомирщини. У хлопця є бажання і можливості робити щось добре – нехай робить. Стане депутатом – чудово», - каже Микола Рудченко.
Микола Миколайович переконаний, не обдурить людей, які віддадуть за нього голоси. На Іванові подвійна відповідальність – його перемога буде спільною перемогою, а поразка негативно вдарить у першу чергу по батьку. Бо це в нас тільки на словах кажуть, що син за батька не відповідає, насправді, якраз навпаки.
