Історія Кременця

Перше, на що ви звернете увагу при під‘їзді до Кременця, - це стрімка Замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася над рівнем моря на 397 метрів. Саме місто наче заховалося в природньому каньоні річки Ікви, біля якої височіють гори Хрестова, Воловиця, Куличівка, Дівочі скелі, Черча.

Назва міста походить від слова “кремінь” – мінералу, якого бгато в Кременецьких горах. Форма "Кремінець" – взагалі-то ополячений варіант старої, української назви міста – Крем‘янець.

За переказами, в давнину правив тут князь, у якого була вродлива дочка Ірва. На край дулібів напали кочівники-авари і облягли городище. Аварський ватажок відправив послів з вимогою віддати Ірву за нього заміж.

- У слов‘ян жінки самі вибирають собі наречених, - відповів князь і покликав доньку.

Аварські свати піднесли Ірві шовкову хустку. Та дівчина розірвала її навпіл і сказала:

- Коли ця хустка стане цілою, тоді я буду дружиною чужинця.

Розлючений вождь зайд наказав здобути місто, а Ірву силоміць привести до нього. Хоробро бились дуліби, та сили були нерівними – і всі захистники загинули. Тоді Ірва вихопила меч з рук убитого бтька і продовжувала бій. Оточена ворогами з усіх боків, вона наважилася кинутися з високої скелі на гостре каміння. Померла, та не далася чужинцям. З її очей потекли сльози, утворивши річку Ірву.

Перша письмова згадка – 1227 рік (пов’язана з битвою Данила Романовича з угорським королем). Узимку 1240-1241 рр. Кременець першим в Європі вистояв перед ордами Батия. Після загибелі у 1340 р. Галицько-Волинської держави Кременець переходив з рук в руки від Великого князівства Литовського до польського та угорського королів. У 1382 р. литовські князі встановили тут свою владу остаточно. На початку XV ст. у місті перебував зі своїм двором великий литовський князь Вітовт.

1438 року Кременець отримав магдебурзьке право.

У І третині XV ст. місто стало центром Кременецького повіту. Наприкінці XV ст. місто на деякий час занепало. А у 1569 році разом із землями, що перебували під владою Литви, Кременець перейшов до складу Речи Посполитої.

У першій пол. XVІІ ст. місто стає важливим культурним осередком. 1606 року тут виник францисканський монастир, відродилося чернече життя у Спаському монастирі. 1633 року з’явився православний Богоявленський монастир, діяло братство. При монастирі діяли школа, друкарня і шпиталь.

Восени 1648 року Кременецький замок впав під натиском повстанців Богдана Хмельницького. В результаті постійних воєн ІІ пол. XVІІ ст. місто занепадає.

1795 року після третього поділу Польщі Кременець відходить до Росії і стає центром Кременецького повіту. У 1805 р. тут відкрито гімназію, яку у 1819 реоганізовано на Волинський ліцей, який стає найавторитетнішим центром освіти і науки на Правобережжі.

Після поразки польського повстання 1830-1831 рр. замість польської мови у державних установах запровадили російську, Литовський статут замінили російським законодавством, закрили Волинський ліцей та францисканський і василіанський монастирі. І Кременець стає звичайним російським провінційним містом. В економічному відношенні місто стає поселенням дрібних ремісників та крамарів, переважно євреїв.

Під час І Світової війни Кременець знаходився в прифронтовій смузі, а у 1916 р. тут була одна з важливих ділянок операції, відомої як Брусиловський прорив.

За Ризьким договором у 1921 р. Кременець опиняється в складі Польщі. А у 1939 році – у складі СРСР.