На порозі березня
Валентині
Я дивуюсь як це ми зуміли
Стільки болю у серцях здушить :
З лютого ми вийшли подобрілі,
Жодну з кривд не спрятавши в душі.
Бо й тепер, як час минув тривожний
Й березень нам сяє із дібров,
Я не знаю як так жити можна:
Зло стерпівши, дарувать добро!..
Я здолав той біль.
Та ж я - мужчина.
Той тягар не для жіночих пліч.
Рідна моя, лагідна, єдина,
Як ти йшла крізь ту зимову ніч?
Ти з очей засяяла росою,
Й бризнули з душі, з самого дна
Всміхнені слова :
- Та нас же двоє,
а біда завжди одна .
Іван Петровцій
"Лірика", Ужгород, 2012
"Я не знаю як так жити можна:
Зло стерпівши, дарувать добро!".. тоже очень сильно
А в нижней картинке-эта цепь что-то символизирует?
цепь - украшение пут свитых любящими сердцами
"Златая цепь на дуре той"
цепь лучше чем лапша
цепь лучше чем лапша
Сначала лапша,потом цепь
Но ведь златая
Но ведь -цепь
Ти з очей засяяла росою,
Й бризнули з душі, з самого дна
Всміхнені слова :
- Та нас же двоє,
а біда завжди одна . ((Як гарно сказано!!!
Правда?! А як звучить правильно, сильно і правдиво