Стоїть приблуда в мене у кімнаті
окраєць золота простягую йому
вербовий прутик
у руках приблуди
і умішка в очах
окраєць золота простягую йому
а він мені
візьми вербовий прутик
то знак весни
окраєць золота розбився на підлозі
із рук моїх
росте вербовий прутик
і бурунькує
золото розбите
то знак весни.
ІВАН ПЕТРОВЦІЙ
"ЛІРИКА" , УЖГОРОД, 2012
Я поэт зовусь Петрайка от меня вам балалайка!
А если поэтесса Люда,
то новый стих про блюда
Там ще один віршик Івана Юрійовича