ВІДДІЛ КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ТЕРИТОРІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ - МІСТО ДНІПРО) ІНФОРМУЄ!

2026-07-29 10:46 6 Подобається

Платники Дніпропетровщини зміцнюють фінансову спроможність громад: понад 25,2 млрд грн – надходження до місцевих бюджетів

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.

Протягом січня – червня 2026 року від платників до бюджетів громад Дніпропетровщини надійшло понад 25,2 млрд грн податкових платежів. У порівнянні з першим півріччям минулого року, надходження зросли майже на 2,9 млрд грн, або на 12,9 відсотка. Про це поінформував в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Юрій Павлютін.

«Комунікації з бізнесом на постійній основі, якісний податковий сервіс і оперативна консультативна допомога суб’єктам господарювання створюють умови для результативної роботи і своєчасного виконання платниками своїх зобов’язань. Вдячні кожному, хто сьогодні працює, зміцнює фінансовий ресурс громад і тримає економічний фронт!» – наголосив керівник податкової служби регіону.

Звертаємо увагу, якщо суми надміру сплачених платником грошових зобов’язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов’язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов’язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов’язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків.

При цьому, повернення органами ДПС сум надміру сплачених грошових зобов’язань платнику податків, що ліквідується можливе у період, що передує зняттю з обліку у контролюючих органах та виключно на підставі заяви платника податків.

Довідково: п. 97.6 ст. 97 Податкового кодексу України.

Використовуєте РРО - дотримуйтесь вимог щодо формування та зберігання документів!

Суб’єкти господарювання (далі – СГ), які використовують РРО під час розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, повинні дотримуватися вимог щодо формування та зберігання документів.

Які документи формуються щодня?

Кожного робочого дня або зміни, у випадку проведення розрахунків, СГ зобов’язаний:

- створювати фіскальні чеки – у паперовій та/або електронній формі;

- створювати контрольні стрічки в електронній формі;

- формувати Z-звіти за підсумками робочої зміни касира (продавця).

Скільки необхідно зберігати документи?

Контрольні стрічки мають зберігатися у фіскальній пам’яті РРО протягом всього строку його експлуатації, встановленої виробником, але не менше 7 років. Виняток передбачений лише для автоматів з продажу товарів або послуг.

Також законодавство вимагає зберігати безпосередньо на місці проведення розрахунків:

- реєстраційне посвідчення РРО або його копію;

- останню довідку про опломбування РРО;

Фактично СГ зобов’язані забезпечити у місці проведення розрахунків належне зберігання лише документів, що підтверджують облік товарних запасів (у передбачених законом випадках) та оригіналу довідки про опломбування РРО.

При цьому, всі документи що стосуються реєстрації та обліку РРО наявні у контролюючого органу (тому достатньо їх копії), а сформовані ними фіскальні звітні документи зберігаються за замовчуванням в блоці фіскальної пам’яті та/або сервері контролюючого органу.

Довідково: Порядок проведення розрахунків встановлений Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Платники рентної плати за видобування природного газу поповнили місцеві бюджети Дніпропетровщини на понад 22,4 млн гривень

Протягом січня – червня 2026 року до місцевих бюджетів Дніпропетровщини від платників рентної плати за видобування природного газу надійшло понад 22,4 млн гривень. Це на 14,5 млн грн, або в 2,8 рази, більше минулорічного показника відповідного періоду.

Нагадуємо, що абзацом першим п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Згідно з п. 49.20 ст. 49 ПКУ якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Крім того, абзацом тринадцятим п. 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, граничний строк сплати податків і зборів, у разі якщо останній день строку їх сплати припадає на вихідний або святковий день, переноситься на операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

На кошти платника накладено арешт органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем: як сплатити податкові зобов’язання?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ (п. 15.1 ст. 15 ПКУ).

Згідно п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ та/або Митним кодексом України.

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПКУ).

Підстави припинення виконання податкового обов’язку визначені п. 37.3 ст. 37 ПКУ.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ (абзац перший п. 57.1 ст. 57 ПКУ).

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі (у тому числі з використанням електронних грошей), крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи. Для цілей ПКУ обов’язок платника податку щодо сплати податків та зборів на єдиний рахунок, визначений ст. 35 прим. 1 ПКУ, вважається виконаним з моменту, коли ініціювання переказу є завершеним для такого платника податків згідно із Законом України «Про платіжні послуги» (п. 35.2 ст. 35 ПКУ).

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 ПКУ, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац перший п. 87.1 ст. 87 ПКУ).

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому п. 87.1 ст. 87 ПКУ та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов’язань, що виникли до 01 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов’язаннями, що виникли до 01 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг (абзац другий п. 87.1 ст. 87 ПКУ).

Відповідно до абзацу першого п.п. 1 та п.п. 2 п. 10 прим. 2 розд. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (з змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1404), впровадженими з 06.05.2023 Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні:

1) фізичні особи – боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 01 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому п.п. 1 п. 10 прим. 2 розд. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється;

2) юридичні особи – боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи – боржника, самозайняту особу відповідно.

Враховуючи вищенаведене, платник податків на кошти якого накладено арешт органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем, зобов’язаний самостійно сплатити податкові зобов’язання власними коштами.

https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41121

До уваги платників податку на прибуток підприємств!

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі – Закон) підприємство – це юридична особа, яка на день введення в дію Закону зареєстрована в організаційно-правовій формі державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації.

Згідно з частиною четвертою ст. 5 Закону державне або комунальне господарське об’єднання – це об’єднання юридичних осіб, створене юридичними особами, єдиним учасником (засновником) яких є держава або територіальна громада, та/або юридичними особам, у статутному капіталі яких частка держави або територіальної громади перевищує 50 відс., за рішенням Кабінету Міністрів України, а у визначених законом випадках – за рішенням міністерства (іншого органу, до сфери управління якого належать юридичні особи, що створюють об’єднання), або за рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Реєстр (перелік) суб’єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об’єднання, дочірніх підприємств та господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відс. (далі – Реєстр суб’єктів господарювання державного сектору економіки) щокварталу розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.

Класифікацію доходів бюджету затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 (із змінами) (далі – Наказ № 11).

З урахуванням Наказу № 11, Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 28.11.2019 № 336 (із змінам), підприємства, у яких в статутному капіталі є частка державної власності, сплачують частину чистого прибутку та дивіденди з податку на прибуток за кодами класифікації доходів бюджету:

21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об’єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону»;

21010500 «Дивіденди (доход), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність».

Відповідно до Наказу № 11 для сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств визначено код бюджетної класифікації 11020000.

Для сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відс., визначено код класифікації доходів бюджету 11020100 «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності».

Для сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, у статутному капіталі яких частка держави не перевищує 50 відс., визначено коди класифікації доходів бюджету:

11020300 «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»;

1020400 «Податок на прибуток від здійснення букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино)»;

11020700 «Податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України»;

11021000 «Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники»;

11021600 «Податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій»;

11024700 «Податок на дохід, який сплачують суб’єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей»;

11024800 «Податок на дохід, отриманий від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино)».

Поряд з тим зазначаємо, що ст. 26 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (із змінам та доповненнями) встановлено, що у 2026 році, як виняток з положень п. 17 частини першої ст. 64 і п. 11 частини першої ст. 66 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ), 50 відс. надходжень, визначених п. 17 частини першої ст. 64 і п. 11 частини першої ст. 66 БКУ, щодо податку на прибуток підприємств, що сплачується банками за податковий (звітний) період 2026 року, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і спрямовуються на реалізацію публічного інвестиційного проєкту з придбання пасажирських вагонів.

Враховуючи вказані зміни до порядку зарахування сум податку на прибуток підприємств, що сплачується банками за податковий (звітний) період 2026 року, звертаємо увагу, що сплата авансових внесків з податку на прибуток державними банківськими установами здійснюється за кодом класифікації державного бюджету 11020602 «Податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, що сплачується за податковий (звітний) період 2026 року».

Отримати інформацію стосовно реквізитів рахунків для сплати податку на прибуток можливо в меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua.

Також, отримати інформацію про реквізити рахунків, відкритих в Державній казначейській службі України для сплати податків, зборів та платежів, можливо на вебпорталі відповідного територіального органу ДПС або на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна / Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/) та в центрах обслуговування платників податків.

Чи можна підтвердити інформацію про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) роздрукованим з мобільного застосунку Портал Дія витягом про зареєстроване місце проживання з QR-кодом?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що порядок реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі визначений Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (із змінами) (далі – Положення № 822).

Згідно з підпунктами 4 та 5 п. 1 розд. ІІІ Положення № 822 для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів:

витяг з реєстру територіальної громади;

паспорт громадянина України, виготовлений у формі книжечки;

тимчасове посвідчення громадянина України.

Для підтвердження факту внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа подає довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (із змінами).

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні регулює Закон України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1871), який також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону № 1871 витяг з реєстру територіальної громади – документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Пунктом 9 ст. 26 Закону № 1871 визначено, що витяги з реєстру територіальної громади, отримані в електронній або паперовій формі, мають однакову юридичну силу.

Враховуючи вищевикладене, для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) фізична особа може пред’являти роздрукований з мобільного застосунку Портал Дія витяг про зареєстроване місце проживання з QR-кодом.

Представництво нерезидента уповноважене на сплату податку на прибуток підприємств за нерезидента: заповнення платіжної інструкції

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ. Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ.

Такий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором. Забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам (крім випадків, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено ПКУ).

Відповідно до п. 38.2 ст. 38 ПКУ сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом або представником платника податку.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі – Інструкція № 163) визначено обов’язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення.

Платіжна інструкція – розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п.п. 15 п. 6 розд. І Інструкції № 163).

Пунктом 37 розд. ІІ Інструкції № 163 визначено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов’язкові реквізити:

1) дату складання і номер;

2) унікальний ідентифікатор платника або найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

3) найменування надавача платіжних послуг платника;

4) суму цифрами та словами;

5) призначення платежу;

6) підпис(и) платника;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Відповідно до п.п. 1 п. 40 розд. ІІ Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника за потреби ініціювання платником платіжної операції за фактичного платника та/або на користь фактичного отримувача (особливо для сплати податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів, платежів на рахунки органів державної влади, органів місцевого самоврядування) додатково до обов’язкових реквізитів, визначених у п. 37 розд. II Інструкції № 163, забезпечує можливість платнику заповнити такий реквізит: найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) фактичного платника, код фактичного платника.

Рішення щодо необхідності заповнення реквізиту, зокрема, зазначеного у п.п. 1 п. 40 розд. II Інструкції № 163, приймає платник.

Реквізити, зазначені в п.п. 1 п. 40 розд. II Інструкції № 163, не заповнюються, якщо платник та фактичний платник є однією особою.

Таким чином, під час сплати податку на прибуток підприємств за нерезидента уповноваженим на це представництвом в платіжній інструкції, зокрема, в реквізитах:

«Платник» та «Код платника» – зазначається інформація про представництво (повне або скорочене (за наявності) найменування та код за ЄДРПОУ);

«Фактичний платник» та «Код фактичного платника» – зазначається інформація про нерезидента (повне або скорочене (за наявності) найменування та обліковий номер).

Яким чином та за якою формою подається Розрахунок ФОПами та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, за другий квартал 2026 року?

Відповідно до п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) до контролюючого органу за основним місцем обліку:

- для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями (ФОП) та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);

- для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця.

Такий податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форму Розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Наказ № 4).

Згідно з вимогами абзацу другого п. 46.6 ст. 46 ПКУ до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Відповідно до п. 48.1. ст. 48 ПКУ податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПКУ та чинному на час її подання.

Міністерство фінансів України наказом від 07.05.2026 № 243 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» (далі – Наказ № 243), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.05.2026 № 751/46145, та наказом від 26.05.2026 № 284 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 07 травня 2026 року № 243», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.05.2026 № 780/46174 (опубліковані в Офіційному віснику України 17.06.2026 (випуск 49)), внесло зміни до Наказу № 4.

Наказ № 243 набирає чинності через 30 днів із дня його офіційного опублікування (п. 6 Наказу № 243).

Відповідно до п.п. 1 п. 4 Наказу № 243 податкові агенти, крім ФОПів та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вперше подають Розрахунок за місяць, в якому Наказ № 243 набрав чинності, тобто з 01.08.2026 – за липень 2026 року.

Податкові агенти – ФОПи та/або особи, які провадять незалежну професійну діяльність, перший раз подають Розрахунок за I квартал 2026 року (п.п. 2 п. 4 Наказу № 243).

Оскільки форма Розрахунку для звітного періоду – квартал не є чинною, застосовується форма Розрахунку для звітного періоду – місяць.

Отже, податкові агенти, які є ФОПами та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, подають Розрахунок за чинною формою для звітного періоду – місяць відповідно до норм ПКУ.

На сьогодні ДПС опрацьовує та завантажує до інформаційних систем подані податковими агентами, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, Розрахунки за січень – червень 2026 року.

Отже, податкові агенти, які є ФОПами та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, до 01.08.2026 подають Розрахунки за формою для звітного періоду – місяць.

У зв’язку з набранням чинності Наказом № 243 з 17.07.2026 Розрахунок за квартал (з розбивкою по місяцях) податкові агенти – фізичні особи – підприємці та/або особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають із 01.08.2026.

Водночас у разі подання податковими агентами, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, Розрахунку за формою для звітного періоду – місяць повторно подавати Розрахунок за формою для звітного періоду – квартал не потрібно.

У разі подання Розрахунку податковими агентами, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, Розрахунку формою для звітного періоду – місяць не за всі місяці звітного кварталу, то Розрахунок за формою для звітного періоду – квартал подається лише за той період (місяць), за який не було подано Розрахунок за попередньою формою.

https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44588

Від сплати яких податків і зборів звільняються юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи?

Відповідно до підпунктів 1, 3, 4 та 5 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

- податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених, зокрема, абзацами другим, третім і четвертим п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ;

- податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується, зокрема, платниками єдиного податку четвертої групи;

- податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються, зокрема, платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

- рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Поряд з цим, абзацом другим, третім і четвертим п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ визначено, що суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ. При цьому платники єдиного податку четвертої групи не є платниками податку при виплаті доходів, визначених абзацами четвертим – шостим п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному ст. 39 прим. 2 та розд. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.

Юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи є платниками податку з доходів (прибутків), отриманих при здійсненні операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, та доходів, отриманих від емітента корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, що засвідчують його право власності на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, та розрахованих за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 297.2 ст. 297 ПКУ нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ст. 297 ПКУ, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.

Платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах (п. 297.3 ст. 297 ПКУ).

Термін, в який необхідно сплатити податкове зобов’язання, у разі несвоєчасного подання звітності

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені ПКУ.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Отже, платник податків у разі подання звітності до граничного терміну сплати, зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, до граничного терміну сплати відповідної декларації.

У разі подання звітності платником податків після граничного терміну сплати, він зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, до подання такої декларації, оскільки граничний термін сплати вже минув.

За мобілізованим працівником зберігається місце роботи: ставка військового збору, за якою оподатковується дохід у вигляді середнього заробітку, що виплачується роботодавцем

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ. Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема, інші доходи, крім зазначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Відповідно до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами та доповненнями).

Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставками, визначеними п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно з п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ ставка військового збору становить:

для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ;

для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5 відс. з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Враховуючи зазначене, якщо юридичною особою (роботодавцем) здійснюється нарахування доходу у вигляді середнього заробітку на користь мобілізованої фізичної особи (працівника), то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Чи є базою нарахування єдиного внеску доходи, отримані фізичною особою від продажу власного рухомого та нерухомого майна?

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) є, зокрема, роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем (ФОП), якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань).

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичною особою за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, чи у ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, не віднесені Законом № 2464 до платників єдиного внеску.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

Слід зазначити, що дохід фізичної особи від продажу власного рухомого та нерухомого майна не віднесено до переліку видів виплат, визначених Інструкцією № 5.

Враховуючи зазначене вище, доходи, отримані фізичною особою від продажу власного рухомого та нерухомого майна, не є базою нарахування єдиного внеску.

За матеріалами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області