ВІДДІЛ КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ТЕРИТОРІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ - МІСТО ДНІПРО) ІНФОРМУЄ!

2026-07-27 10:27 4 Подобається

Понад 29,3 млрд грн податків, зборів та платежів спрямували платники Дніпропетровщини до загального фонду держбюджету

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.

Упродовж перших двох кварталів 2026 року платники Дніпропетровщини сплатили до загального фонду державного бюджету понад 29,3 млрд грн податків, зборів та платежів. Як підкреслив в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Юрій Павлютін, це більше ніж за підсумками січня – червня минулого року на понад 3,5 млрд грн, або на 13,7 відсотка.

«Відкритий конструктивний діалог з бізнесом і консультаційно-роз’яснювальна робота податківців забезпечують інформаційну підтримку і обізнаність платників в податкових питаннях. В свою чергу маємо позитивну динаміку надходжень до бюджетів. Висловлюємо вдячність платникам за роботу і фінансову відповідальність», – зазначив Юрій Павлютін.

Звертаємо увагу, що для отримання в електронній формі Витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС (далі – ІКС ДПС) про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС (далі – Витяг), з показниками у розрізі платежів, які обліковуються в ІКС ДПС, платнику або його відокремленому підрозділу необхідно подати через приватну частину Електронного кабінету до територіального органу ДПС (далі – ТО ДПС) за їх основним місцем обліку Запит щодо отримання Витягу.

При формуванні Витягу до нього включаються показники, які обліковуються в ІКС ДПС, як за основним, так і неосновним (неосновними) місцями обліку платника або його відокремленого підрозділу в ТО ДПС.

Витяг отримується через Електронний кабінет не пізніше другого робочого дня після дати прийняття Запиту ТО ДПС.

Товарно-транспортна накладна - один з елементів документального підтвердження господарської операції

Товарно-транспортна накладна (ТТН) є не лише документом, що підтверджує перевезення товару, але і має важливе значення при оцінці реальності господарських операцій.

ТТН не є єдиним документом, що підтверджує здійснення господарської операції, але її належне оформлення дозволяє встановити факт перевезення товару, маршрут його руху, учасників перевезення та інші обставини, які мають значення під час проведення податкових перевірок.

З 26 липня 2026 року набирають чинності зміни до форми товарно-транспортної накладної (форма № 1–ТН).

Основною новелою є запровадження нового обов’язкового реквізиту – «Місце де зберігається автомобіль». Зазначений реквізит безпосередньо пов'язаний із вимогами законодавства щодо режиму праці та відпочинку водіїв і застосовується у випадках, визначених відповідним Положенням.

Фіксація місця зберігання транспортного засобу дозволяє підтвердити дотримання перевізником встановлених законодавством винятків щодо режиму праці та відпочинку водіїв, а також додатково ідентифікувати обставини здійснення перевезення.

У зв’язку з нововведеннями учасникам перевезення необхідно:

перевірити свої друковані бланки та шаблони у програмах автоматизації;

вчасно оновити форми в системах електронного документообігу;

провести інструктаж для логістів, менеджерів зі збуту та водіїв.

Оперативна адаптація внутрішніх процесів та документообігу до нових вимог дозволить уникнути помилок у оформленні первинної документації.

Відомості у ТТН, які підтверджують реальність господарських операцій

ТТН має затверджену форму. Підприємство не має права змінювати структуру бланка. Належним чином оформлена ТТН дозволяє встановити:

- хто фактично передав товар для перевезення;

- хто здійснював перевезення;

- яким транспортним засобом здійснювалося перевезення;

- звідки та куди переміщувався товар;

- коли було здійснено навантаження та розвантаження;

- які саме товарно-матеріальні цінності перевозилися.

Саме тому законодавством передбачено перелік обов'язкових реквізитів ТТН, відсутність яких може поставити під сумнів можливість належної ідентифікації господарської операції.

У ТТН необхідно обов’язково зазначати:

- дату і місце складання;

- вантажовідправника;

- автомобільного перевізника;

- вантажоодержувача;

- транспортний засіб;

- пункти завантаження та розвантаження.

Особливе значення для підтвердження фактичного перевезення мають також відомості щодо виконання вантажно-розвантажувальних операцій.

Хоча відповідні графи формально не належать до переліку обов'язкових реквізитів, їх заповнення дозволяє підтвердити час та місце фактичного прийняття і передачі вантажу.

Відсутність таких відомостей може бути використана контролюючим органом як додатковий аргумент при оцінці реальності здійснених операцій.

Правильне визначення учасників перевезення

Не менш важливим є правильне визначення сторін перевезення.

Вантажовідправником у ТТН повинна бути особа, яка фактично передає товар перевізнику, а вантажоодержувачем – особа, яка фактично приймає товар у пункті призначення.

Аналогічно перевізником має зазначатися фактичний суб'єкт, який здійснює перевезення транспортним засобом. Невідповідність цих відомостей фактичним обставинам господарської діяльності знову ж таки може свідчити про формальний характер документального оформлення операції.

Отже, товарно-транспортна накладна є важливим документом, що підтверджує факт перевезення товару та виступає одним із доказів реальності господарської операції

Довідково:

Пункт 5 Розділу І Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінстерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12.12.2025 № 1727 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства транспорту України спрямованих на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони в частині врегулювання організації робочого часу та відпочинку у галузі автомобільного транспорту в Україні»).

Додаток 7 до наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (із змінами) (бланк товарно-транспортної накладної).

Стаття 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (в редакції Закону від 23 лютого 2006 року № 3492-ІV).

Податок на нерухомість: майже 604,8 млн грн – внесок платників Дніпропетровщини до місцевих бюджетів

Упродовж двох кварталів поточного року місцеві бюджети Дніпропетровщини від платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, отримали майже 604,8 млн гривень. У порівнянні з січнем – червнем 2025 року надходження зросли на понад 46,3 млн грн, або на 8,3 відсотка.

Нагадуємо, що пунктом 63.3 ст. 63 ПКУ визначено: платники податків з метою проведення податкового контролю підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (п. 45.2 ст. 45 ПКУ).

Фізична особа – засновник юридичної особи не може застосувати пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до об’єкта житлової нерухомості, за адресою якого зареєстрована дана юридична особа.

Дніпропетровщина: платники рентної плати за видобування корисних копалин місцевого значення сплатили до бюджетів громад майже 5,3 млн гривень

Протягом січня – червня 2026 року місцеві бюджети Дніпропетровщини за видобування корисних копалин місцевого значення отримали від платників майже 5,3 млн грн рентної плати. У порівнянні з минулим роком це на понад 1,7 млн грн, або на 48,1 відс., більше.

Повідомляємо, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (за винятком рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану (далі – рентна плата за користування надрами для видобування вуглеводної сировини)) дорівнює календарному кварталу.

Платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (крім рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, подає до контролюючого органу декларацію з рентної плати та додаток з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Сума податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (крім рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини), визначена у податковій декларації за податковий (звітний) квартал, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Слід зазначити, що у разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов’язань з рентної плати.

Податковий агент нарахував дохід, але не виплатив платнику: в який термін необхідно сплатити (перерахувати) до бюджету ПДФО?

Строки сплати податкового зобов’язання визначено ст. 57 розд. ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), п. 57.1 якої, зокрема, встановлено, що податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені ПКУ.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розд. IV ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Згідно з п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений ст. 35 прим. 1 ПКУ.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох операційних днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Разом з тим, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПКУ встановлено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Враховуючи викладене, податковий агент повинен сплатити (перерахувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб, у разі нарахування оподатковуваного доходу, але не виплаченого (не наданого) платнику податку, в термін не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

При цьому, у разі якщо останній день строку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб припадає на вихідний або святковий день, то граничний строк його сплати (перерахування) переноситься на операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Подання заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені: що зі строком давності?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.

Відповідно до 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Пунктом 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236» режим надзвичайної ситуації, пов’язаний з карантином, продовжено до 30 червня 2023 року.

При цьому, п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17.03.2022) дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Водночас, на виконання п. 1 розд. І Закону України від 03березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» (набрав чинності 07.03.2022) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено п. 69.

Відповідно до п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Зокрема, п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім визначених випадків.

Враховуючи викладене, під час визначення 1095 – денного терміну, протягом якого платник податків має право подати заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, не враховується період часу з 18.03.2020 по 31.07.2023 включно.

https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41241

Постачання товарів/послуг здійснюється в одному звітному періоді, а оплата за рахунок бюджетних коштів - у наступних: визначення дати, на яку складається ПН з типом причини «15»

Згідно з п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну (ПН) в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін (п. 201.1 ст. 201 ПКУ).

Відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (із змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 1307), у разі постачання товарів/послуг, крім постачання товарів, базою оподаткування для яких встановлено максимальні роздрібні ціни, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/звичайна ціна/балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні:

одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання,

іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/звичайної ціни/балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною,

або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У ПН (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 Порядку № 1307 (15 – Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання). Така ПН отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої ПН, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Отже, у разі якщо постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, здійснюється в одному звітному (податковому) періоді, а оплата за такі товари/послуги здійснюється за рахунок бюджетних коштів у наступних звітних (податкових) періодах, то податкові накладні з типом причини «15» складаються на дату надходження бюджетних коштів (дату виникнення податкових зобов’язань) або, у разі складання зведеної податкової накладної, – не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено зарахування таких коштів.

Плата за суборенду земельної ділянки є вищою за орендну плату такої земельної ділянки: чи застосовується органом ДПС штрафна санкція до орендаря?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Орендна плата для цілей розд. XII «Податок на майно» ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Частиною другою ст. 8 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (із змінами та доповненням) (далі – Закон № 161) визначено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відс. акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах (частина третя ст. 8 Закону № 161).

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 (із змінами), та форма податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, передані в оренду відповідно до статті 120 прим. 1 глави 19 розділу IV Земельного кодексу України, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2025 № 154 (із змінами), не передбачають наявність інформації щодо плати за суборенду земельних ділянок.

При цьому положеннями ПКУ не передбачено застосування штрафної санкції до орендаря земельної ділянки державної та комунальної власності за передачу земельної ділянки в суборенду, якщо плата за суборенду є вищою за орендну плату.

Який тип форми необхідно обрати при подачі вперше Розрахунку за неуповноважений сплачувати ПДФО відокремлений підрозділ?

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та підпунктами 49.18.1 – 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Головне підприємство подає Розрахунок за неуповноважені відокремлені підрозділи до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку. При цьому, за кожен такий підрозділ формується окремий самостійний Розрахунок (пакет).

Наприклад, якщо головне підприємство має 2 неуповноважені підрозділи, то необхідно подати 3 окремі Розрахунки (пакети).

Пакет головного підприємства повинен містити: у рядку 2 заголовної частини Розрахунку тип форми – «Звітний»; номер Розрахунку в періоді – «1»; рядок 032 (код за КАТОТТГ) – код територіальної громади головного підприємства; рядок 033 (повне найменування відокремленого підрозділу) – не заповнюється; додатки до Розрахунку:

додаток 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» по єдиному внеску (далі – Додаток Д1) по всьому підприємству, включаючи працівників підрозділів,

додаток 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – Додаток 4ДФ) тільки по головному офісу,

додаток Д5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби» (у разі необхідності),

додаток Д6 «Відомості про наявність підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до закону» » (у разі необхідності) тощо.

Пакет першого відокремленого підрозділу повинен містити: у рядку 2 заголовної частини Розрахунку тип форми – «Звітний», номер Розрахунку в періоді – «2», рядок 032 (код за КАТОТТГ) – код територіальної громади цього підрозділу, рядок 033 – назву цього підрозділу, додатки до Розрахунку – тільки Додаток 4ДФ за цей підрозділ (номер Розрахунку в графі 02 Додатка 4ДФ обов’язково повинен мати номер «2»).

Пакет другого відокремленого підрозділу повинен містити: у рядку 2 заголовної частини Розрахунку тип форми – «Звітний», номер Розрахунку в періоді – «3», рядок 032 (КАТОТТГ) – код громади цього підрозділу, рядок 033 – назву цього підрозділу, додатки до Розрахунку – тільки Додаток 4ДФ за цей підрозділ (номер Розрахунку в рядку 02 Додатка 4ДФ обов’язково повинен мати номер «3»).

Отже, при первинній подачі Розрахунку за неуповноважений відокремлений підрозділ необхідно обирати тип форми «Звітний».

Тип форми «Звітний новий» зазначається виключно у, якщо «Звітний» розрахунок за цей підрозділ уже був поданий і прийнятий ДПС, але до закінчення граничного строку звітування в ньому було виявлено помилку, яку необхідно виправити.

За якими кодами бюджетної класифікації платник податків сплачує штрафні (фінансові) санкції та пеню по податках?

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до БКУ (п. 10.5 ст. 10 ПКУ).

Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПКУ та іншими законами України (п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).

Пунктом 131.3 ст. 131 ПКУ визначено, що суми пені зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Згідно з п. 113.7 ст. 113 ПКУ у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими ПКУ, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (абзац перший п. 58.2 ст. 58 ПКУ).

У п. 2 розд. ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (із змінами), наведено перелік форм за якими структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення.

Встановлені форми податкових повідомлень-рішень містять інформацію щодо реквізитів бюджетних рахунків, на які платник податків здійснює сплату сум штрафних (фінансових) санкцій та/або пені.

Отже, суми штрафних (фінансових) санкцій та пені сплачуються за кодами бюджетної класифікації, які зазначаються у відповідному податковому повідомленні-рішенні, за якими здійснюється зарахування відповідних податків та зборів.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» визначено класифікацію доходів бюджету, згідно з якою встановлено коди та найменування податків та зборів.

Крім того зазначаємо, що реквізити бюджетних рахунків містяться на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/.

До уваги платників рентної плати за спеціальне використання води!

Порядок справляння, особливості визначення платників податків та об’єкта оподаткування рентною платою за спеціальне використання води (далі – Рентна плата) регулюються нормами ст. 255 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Форма податкової декларації з Рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 (із змінами) (далі – Декларація).

Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Зокрема, розрахунок Рентної плати здійснюється у додатку 5 до Декларації.

Платники Рентної плати обчислюють суму Рентної плати наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об’єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування та/або в інтегрованому довкіллєвому дозволі, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів (п.п. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу).

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води Рентна плата обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води (п.п. 255.11.13 п. 255.11 ст. 255 Кодексу).

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (далі – Дозвіл), у якому територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства встановлюються річні ліміти забору та використання води.

У випадках коли, установлений Дозволом річний ліміт розподілений за типом водокористування та/або за напрямом використання води (наприклад, окремо на питні та санітарно-гігієнічні, виробничі, технологічні тощо) обчислення податкових зобов’язань з Рентної плати здійснюється шляхом складання окремого додатку 5 до звітної Декларації.

Так, у рядку 7 «Установлений річний ліміт використання води» кожного окремого додатку 5 до Декларації зазначається не загальний річний ліміт, а виключно той розмір ліміту, який виділений у Дозволі конкретно під цей напрям використання води.

При цьому сукупне значення річних лімітів використання води, зазначених платником у всіх додатках 5 до Декларації, повинно відповідати загальному установленому річному ліміту використання води, встановленого Дозволом.

Крім того, звертаємо увагу на обов’язковість правильного заповнення рядка 6 «Код водного об’єкта» додатку 5 до Декларації. Зазначений код обирається платником відповідно до довідника кодів водних об’єктів (додаток 16 до Декларації) та повинен чітко відповідати кожному типу водокористування, що визначені у Дозволі.