Блог Бандуренко Станислав

Втрачена Мудрість (переклад вірша Варга Вікеренса)

Тоді, коли ми віримо

У сутність всіх Світів

Самотність перебірливо

Нам каже пару слів.

Все те, що поза Явою

Все те, що між шляхів,

Неначе мертві крила

Розбитих літаків.

Все церков заперечує,

Сліпі її слова,

Вогонь безжально страчує

Загублене знання.

В час, коли на небі

Над горами пляше Сонце

Метелики в халепі,

Як безумні охоронці.

Шум шляхів замкнутих

Каже про загибель світла,

Всіх імен забутих –

Це все хаос Світу.

Всі завіси зникнуть,

Суд Страшний зникає з ними,

Чуєш пісні плинуть

Із моєї домовини,

Сонце грає в п’єсі

Де герої лиш величні,

Загубились в часі

Питання всі одвічні.

Стікає кров’ю серце

Співчуває грі акторів,

Прочиняє дверці...

Дивись! Це урочиста ніч

Лиш помах янгола руки,

І сльози ллються навсібіч

Через змарновані роки.

Танцює знов кордебалет

В театрі, наче сни,

Лунає музика планет

Того оркестру гри.

Бурмочуть люди в темноті

І мім вивчає роль.

Маріонетки в висоті,

На сцену йде король.

Вони ідуть туди, сюди

Блукають як мерці,

Від хаотичної ходи

Все гине навкруги.

Строката драма, знаєш ти

Героїв та слова,...

Так вже склалося, що працюючи в хімічній лабораторії, мені доводиться працювати з прекурсорами – речовинами які можуть використовуватись для отримання наркотичних та психотропних засобів. Тому і не дивно, що щоб отримати дозвіл на роботу з ними, я мав принести справку від нарколога про те, що я не наркоман. Для отримання цієї справки мені довелось здати кілька аналізів, саред яких був і аналіз крові. Справку я отримав, але мова трохи про інше. А мова про питання, яке виникло в моїй голові, колі лікар відбирав мою кров *Чому мер Києва, коли його опоненти звинувачують у вживанні наркотиків, не йде в лікарню, а збирає журналістів на стадіоні, де бігає кола, підтягується і т.д?* мотивує він це тим, мовляв *Якьи я був наркоманом чи божевільним, я б не зміг пробігти і ста метрів*...

В цю неділю в Києві відбулась грандіозна подія під назвою Pagan Folk Fest, яка об’єднала прихильників *язичницького металу*, та гурти з різних кутків України.

Першими на сцену вийшли Львів’яни з гурту Буревій. Гурт доволі цікавий, з брутальним жіночим вокалом, та класично-похідним чоловічим. Перші пісні дві слухачі спокійно спостерігали за гуртом, але після третьої пісні почали стрибати, та дуже тепло оплесками підбадьорювати музикантів. Не можна не відзначити той факт, що крім запланованої програми Буревій зіграли на біс одну пісню...

Похмурий привид, що прийшов на карнавал,

На череп одягнув корону, наче цар.

І хоч не має у руках він батога,

У раз безжально загнав до смерті коня.

І кінь, на ймення Блед, серед похмурих хмар,

Із рота піну ллє, як клякси каламар,

Дві тіні Вічності відкрили ворота,

З копит, неначе іскри, сипляться слова.

І шпага із вогню летить над головами,

По трупам скаче кінь, співає гімни слави.

Як Смерті Князь сліпий, серед старих могил

Він не зупинить шлях допоки є ще сил...

Я мріяв що засну на дні безкрайнього моря

Там проведу відведений строк,

Мій коханий, що з могили вирвався на волю

Зробить ліжко мені з моїх кісток.

(Принесіть цапа нам, і ми покажемо шлях

через мертве князівство, де чатує всіх жах)

Я бачив інший берег й очі всіх потонулих,

Що дивились крізь мене на світ.

Їх печаль текла з сліпих безодень похмурих

Співчуття забуло їх мертвий рід.

Я наче поцілунок холодного каміння,...

боротьба з чумою ХХ і ХХІ століття - справа почесна та благородна... але я хочу спитати Вас не про це. мені цікаво, як ви відноситесь до того, що зараз, коли по кожному каналу крутять соціальну рекламу про *Надійний гумовий виріб*, цей самий виріб подорожчав більш ніж в три рази.

тепер дозволити собі купити упаковку презервативів можливо лише на свята...

хіба це не маразм????

Сховавшись від жорстокого світла, серед сліпих тіней,

Ми діти темної ночі, полюєм на людей.

Блукаємо світами на протязі століть

Від ночі до світання безсмертя нас гнітить.

Хрестами шкіру палять нам та на хвости нам сиплють сіль,

Вбивають тисячами нас, та ми існуєм

Як існує біль... Наш біль... Наш біль...

*Я той, хто воскрес, викрав я власний труп

І ховаюсь в підземеллях й на горищах халуп*

Смерть та розпад, сморід трупів та брухт...

Нещодавно поталанило мені подивитись *Тріумф Волі* Лені Ріфеншталь, про четвертий партійний з’їзд НСДАП в Нюрберзі. Те що цей фільм було заборонено на протязі десятиліть, як той, який пропагандує нацизм, думаю пояснювати не треба. Але тепер цю заборону зняли, і мені, як людині яка вивчає історію Третього Рейху, було дуже цікаво подивитись цей фільм. Проте розмова не про нього, а про ефект дежавю, який я відчув при його перегляді.

Уявіть, на екрані ви бачите юрбу всміхнених хлопчаків, які бігають по луку та грають в чехарду... Маленькі дівчата, в чистих спідничках збирають квіти... сонце сяє в небі, погода чудова, все настроює на позитив. І раптом ви помічаєте на рукавах сорочок хлопчаків нашивки зі свастикою...

Мене дуже дратує, коли я чую, як німців називають фашистами. Люди це каж уть, і не замислюються над тим, що в Німеччині ніколи фашизму не було. Фашизм був у Італіі, і саме це слово, в перекладі з італійської означає *сплетіння*. А в Німеччині був націонал-соціалізм. НСДАП – назіонал саціаліст дойчен арбайтен парті. В жодній книжці, документальній чи художній, про другу світову, написаній закордонними авторами ви не знайдете слова фаші, аке б стосувалось солдат вермахту. Про них всі пишуть як про назів. Чому ж тоді в наших головах засіло слово фашист стосовно них??? А відповідь дуже проста, і лежить на поверхні, лише треба захотіти її побачити і сприйняти. Отже в Німеччині були соціалісти, а хто були в срср??? Теж вони. Тільки там були націонал соціалісти, а в нас – інтер соціалісти. А тепер подумайте, чи могли кремлівськи верхівки називати своїх супротивників та ворогів тим самим терміном що і себе? Звичайно ні. А оскільки пропаганда працювала просто фантастично, то з її легкої руки, в наш лексикон і ввійшло слово фашизм. Цікава, а що б було, не уклади Німеччина договір з Італією? Як би тоді їх називали?...

Ну як вам цей малюк???

І що Ви тут хотіли побачити???? цей блог було створенно спеціально для визначення які теми цікавлять наших блогерів.

З легкої руки інтернетівських падонків до нашого лексикону увійшло ім*я Величного Ктулху. Хто він, звідки він, та з чим його їдять??? Набравши в гугл, чи в яндексі слово Ктулху ви одразу отримаєте посилання на Говарда Лавкрафта, а точніше на його твір *Зов Ктулху*. Твір доволі цікавий, і легко вам дасть всі відповіді про те, звідки взявся цей стародавній бог. Проте, дуже багато людей вважає, що Ктулху вигадав сам Лавкрафт, проте все не так просто. Хоча, якщо розібратись все доволі просто. Дружина Говарда, колись, до свого переїзду до Сполучених Штатів, довгий час зустрічалась з Алістером Кроулі, людною яка не потребує зайвих афішувань та роз*яснень. Саме *Великий Звір* і розповів їй і про *Некрономікон* і про його дійових особ. А вона й передала ці знання Лавкрафту. Не буду казати, чи знав Лавкрафт про діяльність Кроулі, проте ця тема його зацікавила, і результат цієї зацікавленості Ви можете прочитати в усій його книжках, та подивитись в фільмах знятих за ними (До речі в кого є фільм *Зов Ктулху* 1940 року дайте ссилку)...

Коли я був мале дитя

Як інші Світ не бачив я,

Бо погляд інших на зиму

Був як у мене на весну.

І джерело всіх бід та болю

Я мав своє, свою мав долю,

І біль у серці, як в пітьмі

Коли кохав на самоті.

Моє дитинство як світанок,

З мільйоном хибних забаганок,

З безодні лиха та добра

Секрети всі дізнався я.

Від річок, вітрів палючих

Через гори, через кручі,

Від проміння золотого

Що танцює знов довкола.

Від дощів, штормів жахливих,...

Годзіла з Козятину

(Жажан тріб’ют)

Світове табло швидкісної електрички

Підвищеного комфорту...

Комфорту якому б позаздрили Анталія та Париж,

Комфорту ЄВРОПЕЙСЬКИХ стандартів

Коли бабусі в шерстяних светрах та теплих хустках,

Коли тисячі бабусь в теплих хустках,

Коли мільйони бабусь у теплих хустках

С легендарними Кравчучками у руках

Проходяться тобі по ногах тією кравчучкою

Заповненою картоплею, огірками та бараболею,...