Блог Кац Пупыркин

Не так давно, неділю, місяць чи пару назад, шось там с супругой виясняли. Таке, не сущєствєнне. Ну і на очередний мій аргумент, вмєсто слов, заняла якусь боєву стойку. Руки в боки, голову опущена, оценівающе так зиркає з-під лоба..

Трохи напрягся і питаю:

- Ти шо, самка богомола?

Відповідь вбила наповал.

- Нє, я - самка українця!

Занавєс.

Завелось в нас дома животне. Ну як завелось - супруга принесла.

Каже:

- Вот. Прошу любіть і жаловать. Це кот, еслі не понятно. Ще не знаю як назвать, но то не важно.

Ну, епть! Ладно. Дай, думаю, ближче підійду гляну. Бо здалеку вроде прикольний. Я до нього, а воно.. Як давай шипіть! Лапами стучать по краваті як Роджер Тейлор! І це в місяць! Питаєтця, і в кого навчилось? Но було смішно. Мені. Йому не дуже, судя по вираженію морди. В общем не понятно.

Рішив за ним наблюдать...

Замітив на днях.

Робиш якусь монотонну і однообразну роботу, напрімер, плитку во дворі кладеш. Оце тюкаєш її часами рачки, тюкаєш.. І замічаєш шо руки самі там шось роблять, а мислі унєсло кудись на край географії. І все якесь сіре і скучьне. Пропадає всякє желаніє работать.

А потом яяяяяяк уїпеш рєзіновим молотком по пальцю і сразу жизнь наполняєтьця красками, емоціями, інтересом! Вскочив, помахав руками, прочистив голосові связки. Особо впєчатлітєльні ще могуть шось помєтать. В общем, понімаєш шо живеш! Но больно...

На виходних ложили з сосєдом плитку. Я тіпа мастер, а він - патрони подає. Подмастєр'є. Гарцовку замішає, камня натаскать, заспівать. Всьо сосєд. Класний мужик. Ну значить, лазимо накарачьках, сосрєдоточєно работаєм.

Тут чую:

- Глянь яка морковка виросла! - каже супруга і показує таку дибелу, півлоктя, морковку.

Ну на півлоктя,прибрехав конєшно, но велику.

Сосєд:

- Ніфіга сєбє, ти даже меня пєрєщеголял.

- Помниш - кажу - я дома не ночував? Це я на кружок юних мічурінцев ходив. Так шо.. Будеш пєрєчіть мастєру, підсиплю в чай мічурінского зєль'я, і виросте 28 сантіметрів. І будеш мучитьця...

Попалась на глаза розмова двох продвінутих кулінаров. Я канешна всьо понімаю, неВри вони не желєзні, але.. Моралістам лучше не чітать.

Шось там розговорилися з сотрудніцою про курєво.

Каже:

- Муж перешов на "Приму".

- Чому?

- Та йому там мундштук нравитця!

Ну, думаю, ніхуху собі! Шо це там за мунштук такій, шо з "Парламента" на "Приму" перешов? Нада і собі попробувать. Подумав і забув, бо роботи багато.

А на днях зустрів її мужа і вспомнив. Питаю:

- Слухай, а шо то за така крута "Прима", і особєнно мундштук, шо ти на неї перешов?

Якось так странно глянув, і отвічає:...

Треба було мені шось кувалдочькой покоцать на вулиці. Хожу, придивляюсь як то краще і швидше зробить, і тут..

- Це шо, в тебе, молот Тора? - каже подкравшись супруга.

Вот на хрєна вона це сказала?

Якось непроізвольно почав крутить той кувалдочькой, виіскиваю куда б мєтнуть. То на горшок з цвітами, то на сусідське вікно. Видно, мій взгляд був вєсьма краснорєчів, бо..

- А я все Вікі скажу! - опять каже дражайша.

- Не поняв, шо скажеш?

- Шо ти їй в вікно хотів молоток кінуть!...

На днях заїхали родствєннікі. Дальні. Молода пара. Вєсьма цікаві і приємні люди. Через місяць чекають пополнєніє в своїй ячєйке. Хтось їм там зібрав два кулька дєцкіх шмоток і оставив у нас для них. Я тож хотів повигрібать зі шкафов своє, яке там годами збиралося, ну тіпа на вирост, але логічєскі пораскінув, отказався от цієї ідєї.

Сіли пить чай. Ми, як чемні господарі, із вєжлівості давай розпитувать, мол "шо", "як", "коли". В обшем, вели свєтську бєсєду.

Вона...

Після заяви хасподіна Бістрикіна шо Арсеній Яценюк воював в Чєчнє і откритія в слєдствєнном комітєтє дела на нього, багато свідєтєлєй преступлєній "кролеГа", які раньше мовчали із страха розправи над ними почали масово давать показанія! Правда, в соцсєтях. І шопотом. Но следствєнний комітєт скрупульозно собирає данні і заполняє очередной, триста сорок шостий, том.

Особо страшні факти перепощу. Для ознакомлєнія і назіданія.

Дважді ордєноносєц і вєтєран куліковской бітви, історік і публіцист Игорь Поночевный вспомінає :...

Є в нас одна знакома. Мєдік. Забавна і вєсьма ізобрєтатєльна особа. Особенно уміляє способность пускать в ход "тяжолу артілєрію". Чуть шо, сразу "Вдую! Отстрапоню!" Хотя би с чюства самосохранєнія закриєш рота, мало лі..

Вона і навєяла.

Представив, шо паралєльно з новою поліцією, їздять екіпажі.. ееее... ну, к прімеру, страпонщікі-каратєлі ілі ВДУЙспецназ. На бусах. Вмєсто мігалок розвіваються оті самі, Зловили прєступніка, і в завісімості от тяжості злочину, "штрафують". Прямо в бусі, со всіми атрібутами. Так сказать, воспітатєльна робота на месте с зачітуванням прав і составлєнієм "протокола". А потім той "протокол", со всємі подробностямі, на сайт служби...

А знаєте, є всьо такі разніца между прєзєрватівом і гандоном.

Раньше сомнівався, а на ці вихідні поняв окончатєльно.

Прєзєрватів - вєсьма полєзний дєвайс. Іногда даже незамєнімий! Особенно клубнічний, чи в пупирошку. А єслі ще з вусіками та шоколадний, так ващє, як в пєснє "Я і Сара - кльова пара"! Ну ви поняли, да? Хотя, лічно я, прєдпочітаю ультратонкі. Але то все дєло вкуса і естєтіки.

А вот про гандона такого сказать не можу. Бо гандон - це твій сусід, родич, сотруднік, який задає тобі вопрос: "От кого ти незавісімий? Шо ето за празнік?" Такого хочетця не тількі послать, в отлічіє от кацапа, а ще й в`їпать ногой. А лучше арматурой. Бо ці імбіцили, якшо їх не писдить, обязатєльно позвуть Путіна. А воно нам нада?...

Таке тоже буває.

Звонить доця:

- Пап, достань з морозілки мняско розморажуватця. Я прийду приготовлю.

- А яке іменно достать?

- Ну, курка і індюк світлі, а свиня трохи темніша. Достань і положи в умивальнік.

- Добре.

Настоящій мужик всігда розберетця в мясі. Откриваю морозільнік. Оттуда, як всігда, посипалось всяке на пол. Трохи пограв ціми мороженими брікетами в тетріс, вибрав шо потемніше а остальне запихнув назад. С чювством виполнєнного долга пішов дальше заніматця своїми ділами...

Зловив себе на мислі, шо давно не оскорблявся. Нє, ну не без того, шоб "особо-одарьонну ніцшу чи фрейду" послать шукать в Одєссє рубероїд, чи возмутітца обосцяним ліфтом. Але то таке, житєйське-битове.

А сьогодні оскорбився, каюсь, до самой глубіни душі. Ладно еслі би обозвали хунтовцем, каратєлєм, правосєком, свідомітом ну і так далі, на шо багата чорнорота ватна фантазія, я до ціх, зовсім не обідних, компліметов привик. А тут... Пише одне чудіще козломордоє "Украінци, бєларуси і рассеянє - братья навєк!"...

Не знаю, шо вчора за день такий був, може Юпітєр накрив собою Вєнєру, а Марс підглядував, а може міграція лічінок короєдаа так повліяла на некоториє нєокрєпшиє уми..

Попались на глаза сразу дві новості про віагру.

Перша. В Китаї правохранітєлі разоблачілі групу підприємців які домішувалу у водку віагру. Демографічєскі, сцуко, терорісти! Не знаю як на кітайців вліяє водка, але, по всєй відімості, шось вини таки знають, недаром китайська діаспора така нєхілая в свойом колічєствє. Довго думав " і на кой їм це " і кажись зрозумів! Ніяки вони не терорісти, наоборот, радєтєлі женського счастя! Нє сєкрєт, шо любітєлєй побороться с зеленим змієм не менше чим кітайців, а вот тих серед етіх, хто знає свою міфіческу норму випитого, одиниці. І як правило, большинство такіх спортсмєнов - градусніков додому або приводять, або приносять друззя-собутильнікі. Йому хорошо, хулє, він в астралі размишляє о високом. А шо робить бєдной женщінє, яка із-за увлєчєнія своєго мена вєчно ходить неудовлєтворьонная і зла? Оттого, кстаті, стоко скандалов і члєноврєдітєльства в сєм'ях. І вот тут нам, точнєє женщінам, на помощь приходить ізобрєтєніє кітайців! Вродє і принесли, вродє і потикала безрезультатно ногой в тєло, але... стоїть, красавєц, як долото в умєлих руках столяря! Дальше все завісіт от женской фантазії. В общем, я рішив шо полєзна штука...

Як, оказуєтьця, просто стать уважающім та уважаємим чєловєком..

Ну, как бе всьо.