П'янкий вітер навкруги... Падають долу стиглі яблучка. Наче плаче дерево за нами. Неначе кличе - Прийдіть та візьміть! Зварить варення, зробить вино, насушить! Хоч щось зробить! Для чого я народила стільки яблучок-діточок? Для вас старалась! Ростила-наливала солодким соком, дощами напувала, сонечком рум'янила...
Де ж ви, мої любі? Куди поїхали? По яким чужим місцям розвіяла вас жорстока війна?