Чому, коли тобі дуже-дуже погано і ти майже провалюєшся у прірву відчаю, раптом, у житті з'являється хтось та простягає руку? Ти хапаєш ту руку та знов винирюєш на поверхню, де сонце та надія, та віра у добро.
Люди з минулого... З того часу, коли ти ще не замислювалася про погане, коли попереду було усе життя. І теє життя бачилося тобі сповненим радості та любові. І ти сама світилася радістю та розплескувала навкруги любов. Звідки взнали ті люди, що тобі так погано? Що тобі потрібна допомога? Що тобі потрібна хоч краплина тієї любові?
