Доброго здоров’я, друзі! Надворі в нас чудова літня п'ятниця, наша прекрасна країна в нєкоторой вз’єрошеності і полниться слухами один другого ужаснєє. Распространітєлям тих слухів би в Голівуді працювати сценаристами гостросюжетних триллерів – ціни б їм не було. Ну а ми люди прості, без фантазії, тому наповнимо свої улюблені кружки бодрящими ранковими напоями і попробуємо розібратися, шо ж воно проісходить на самом дєлє.
Але почнемо традиційно, з теми українських полонених, хотя нашим врагам до усрачки хочеться, щоб ми про цю тему забули. Напрасні сподівання, ми уважно стежимо. Нада сказать, шо інформації мало, хоча скупі повідомлення свідчать, шо шось там все-таки відбувається. Але коли полонені будуть звільнені, пока неясно. Звісток від Олега Сенцова не чуть вже зо два тижні, перспективи звільнення непонятні. Чи не пора кінематографічній общественності взбодриться і якось чемно так сказать Хуйлу: “Отпускай, падла, Олега, бо ми про тебе таке кіно знімем, шо од стида покрасніють даже любітєлі німецької порнухи”.
Про Миколу Карпюка повідомляють, що він у тюрмі тримається мужньо і достойно, його шанують чеченці, які ходять по камері у подарованих ним вишиванках. Циркулірують упорні слухи, шо Карпюк і Клих можуть повернутися в найближчі місяці, а для цього Микола вроді згоден писати прохання про помилування. Дід вважає, шо Хуйлу можна любі бумажки писати, воно на карму не вліяє. Миколу вдома чекають жінка і син Тарасик, яким треба, щоб батько був пошвидше вдома.
Деякого оптимізму в справі полонених дідові додає активізація американського імперіалізма, який дедалі нав’язливіше влізає в діла нормандської четвірки. А відомо, шо Хуйло становітся покладіст іменно після того, як на нього пристально гляне главврач. Сьогодні в Москву прилітає Віка Нуланд, яка в ручной кладі везе з собою дві сумки. В одній само собою печенюшки, а шо в другій – пока невідомо. Оцінить содєржімоє сумок предстоїть Суркову і шо він вибере – пока неясно. Прикменто, шо Віка полетіла в Москву після Києва, а не наоборот і зробила вона це з одною метою – шоб поберегти нерви завсігдатаїв українського фейсбуку. Які обожають устраювать істєріки, роблячи з маршрутів западних емісарів далєкоідущі геополітичні виводи. Спокойно наблюдаєм.
По поводу Brexit. Почекаєм заяв лідєров, но думаю, на єдність ЄС це особо не вплине. Наоборот, в Меркель появляється возможность укріпити на континенті порядок і орднунг. Хотя британці недовольні, європейці тоже недовольні, довольні тіки диктори російських телеканалів. Чого довольні? А хрен їх знає, вони всігда довольні і будуть ізлучати уверенность в правильності курса Б.Б.Хуйла даже єслі в РФ введуть продовольственні карточки на соль і спічки.
Нєчто подобноє знавці іспанської мови можуть спостерігати і в далекій Венесуелі, яка в соціально-економічному прогресі йде на пару шагов впереді РФ. Там стоящі в многочасових очередях за хлібом люди мають приємну можливість дивитися по телевізору бодрі сюжети місцевих телеведучих, які дико вращая глазами розказують, например, про ужаси економічного крізіса у Греції . Ілі слухають радіо про розвалюющийся Євросоюз та загнивающі США. Венесуельці все це слухають і радуються, шо хоть їхня страна – оплот стабільності, главне повернутися додому ще засвітло, шоб не попасти в руки грабітєлєй. Будете в Каракасі - вночі з готелю не виходьте. А в фавели і вдень не ходіть – політика мудрого Мадуро визвала в країні нєкоторий всплєск преступності.
Учора нєфть в очередний раз рухнула на пару пунктов, дето до 48 долларов за бочку, посилюючи в російських тєлєзрітєлєй уверенность в завтрашнєм днє. В РФ очередєй покашо нема, но дуже многі помнять, як це буває. І бздять. Зато РФ, як ізвесно, переживає зараз особий період високой духовності, наблюдається всплєск гуманності, любві к іскусству, народним промислам і человечеським ценностям. Особенно там люблять дітей. У них для етого єсть даже цілий дєцкий омбудсмен, Павел Алєксєіч Астахов, которий день-ніч трудиться, шоб дєткам у Росії жилось харашо і весело. Учора етот Павлін Алєксєіч посєтіл діток, які вижили в трагедії на Сямозері, в разговоре з которими безпреривно шутіл і хіхікал. “Ну, как поплавалі?” – поінтєресовался улибчівий господін. І не знайшлося жодної дитини, яка б спитала: “Дядя, ти дурак?”.
Тєм временєм із Ташкента пишуть: царь Хуйло прибув у столицю сонячного Узбекистану і участвує там в саміті ШОС. Це зараз так називається, коли мова йде про васальну завісімость стран регіона від Китаю. Імператор Сідзіньпінь, благосклонно вислушав запинающогося московського болванчика, хотя нєсколько раз нєдоумйонно приподнімав векі. Особенно коли Хуйло увлєкався і заговарював про равноправне сотруднічество. Імператор дивився на Хуйла з нєкоторим удівлєнієм і вспоминав слова Меркель про странності, які присущі цьому вертлявому господінчіку на лабутенах. Потом Сідзіньпінь вспомнив про подаровану йому тою ж Меркель, намальовану дотошними німецькими картографістами, мапу Китаю ХVII століття, на якій Поднєбесна включає в себе і Забайкальє. Вспомнив, прикрив векі і таємниче усміхнувся.
Хуйло ше там ляпав на камеру разну привичну муть, а втаємничені люди утверждають, шо на лічной встрече воно упрашувало Сідзіньпіня дати йому трохи дєнєг. Бо Хуйло поістратілся, ЄС санкції не отміняє (падли), на носу Мундіаль-18, в общем перекредітоваться би. Сідзіньпінь дєнєг так просто давать не хоче, бо він же не дурак, а імператор. Тому пристально осматрює Хуйла і прикидує, шо з цього можна поіметь, і який процент назначить. І всякий раз в мислях імператора нав’язчивим відєнієм зринає подарована йому Меркель карта.
Кажуть, Хуйло вже предложив Сідзіньпіню купить у нього 20% акцій Роснєфті. Дуже своєвременно – іменно коли нафта дешева і нада продавать нафтові компанії, вони тоді особливо дешеві. “Скіки?” – медлєнно вимовив імператор. “11 мільярдов долларов” – сказав Хуйло і густо покраснєл. Імператор глянув на Хуйла з удівлєнієм і знову прикрив векі. В Росії тєлєвізор розказав зрітєлям про очередной крупний прорив в россійско-кітайскіх отношеніях.
З Крита пишуть: собор продолжає молєбни і літургії, в переривах між якими православні ієрархи слухають патріарха Варфоломія і согласно кивають бородами. Про шо вони там говорять, того ніхто не зна, древні візантійські кадила способні окутувать сінакси нєпроніцаємой завесой. Це вам не якийсь там ШОС, де кожне сказане слово тут же становиться ізвесно втаємниченим людям. Пряма трансляція передбачається лише з офіційного закриття собору, яке відбудеться завтра після обіду. Послухаєм. Хоча навряд чи там говоритиметься шось конкретне, батюшки обожають говорить многословно та іносказатєльно. А ми любим розшифровувати ними сказане. В общем, наблюдаєм.
Но вишеупом’януті собитія – ето мелочі і дріб’язок, який меркне на тлі епохальних українських новостєй, де шото сказав Гройсман, як на це отреагірувала Йуля, шо знову зморозила Савченко і шо по цьому поводу думає Ляшко. Висказувані ними мнєнія і є настоящими собитіями планетарного масштабу, яким у майбутньому будуть присвячені цілі параграфи в історичних підручниках усіх країн світу. Дідусеві, однако, вся ця тріпотня відверто нецікава, залишаю її тим майстрам слова, які способні сотворить із словесного поноса політиків блокбастер зашкалюючої сюжетної гостроти.
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених, допомагаємо Армії і займаємося нарешті спортом https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺
Та слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
