Вітаю, сердечно, друзі. Вчора в коментах було багато запитань про Надію Савченко, але я не сиджу постійно в інтернеті, пізно їх прочитав і вже не став відповідати на кожне з них окремо, бо вони в принципі одноманітні.
Отже прошу вибачення, що відповідаю лише зараз і всім разом. Ага... там одна дівчина, здається Людмила, навіть образилася на діда і образившись запідозрила буцімто я мовчу, бо нишком витираю коменти https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺ Запевняю, я такими дурницями не займаюся, не варто діда настільки вже примітивізувати. Я видаляю лише ті коменти, де містяться з персональні образи на адресу інших читачів, але це гігієнічні заходи, і не більше. А так, блог діда – територія вільного обміну думками.
Не раз казав, шо Савченко в тюрмі і Савченко на свободі – то дві різні історії. Казав, що з тюрми ми її спільно витягли, а далі саменька. В саменької, як ми бачимо, получається м’яко кажучи хреново. Але я ні слова не заберу з того, що писав, поки вона сиділа в тюрмі. Навіть якби я знав, як вона поведе себе на свободі, робив би те ж саме – “тримаємо кулаки”, наших треба виручати. Завжди. У нас немає гарантії з якими заявами буде виступати на свободі Сенцов, але це не значить, що за нього тепер не треба боротися. І боротися і звільняти треба всіх: і Кольченка, і Карпюка, і Клиха і всіх кримських татар, і взагалі всіх. А на свободі нехай верзуть, що їм слина на язик принесе, лиш би були вдома.
Мені зараз зроблять закид, що різниця між ними і Савченко в тому, що вона депутат ВРУ та ПАРЄ, а вони ні. Тоді у мене запитання – а хто її туди записав? Дід Свирид? Ні, я якраз був категорично проти такого кроку і не раз критикував за це авторку “абсолютно чіткого плану звільнення Надії Савченко”. До речі, за право мати Савченко в своїх списках тоді боролися ще три партії. Нагадую просто так, бо може хтось забув. Не знаю, на що ті партії сподівалися, може дійсно щиро хотіли допомогти Наді звільнитися. А може й розраховували на якісь політичні дивіденди, біс їх тих політиків знає. Але щось мені здається, що розрахунок себе не виправдав і той же БЮТ давно вже не радий мати в своїх рядах такого проблемного депутата, як Надія. Про це, до речі, я теж не раз попереджав, що так буде.
Отут дідові зараз напишуть, що Савченко у своїх заявах говорить не все, а лише те, що вигідно Путіну, а значить вона “троянська кобила”, заслана з ФСБ, виконує інструкції Медведчука і так далі. Знаєте, при бажанні із фраз Савченко можна насмикати заголовків на всі случаї жізні, але давайте спробуємо розібратися з тими заявами спокійно і без конспірології.
Треба розуміти, що для Савченко, як учасниці Майдану і АТО, сам вигляд споруди Верховної Ради і адміністрації на Банковій на підсвідомому рівні - то скопище ворогів України. І так українську владу сприймає не одна Савченко – недовіра і ненависть до влади характерна риса українців, особливо на переломних моментах історії. Пам’ятаєте події річної давнини, коли учасник АТО жбурнув під ВРУ гранату і загинув один нацгвардієць? Тоді також верещали, що то рука ворогів, що гранату кинув тайний агент Хуйла-Медведчука і т.д, і т.п. Але притомні люди й тоді розуміли, що солдат з передової, наслухавшись “окопної правди”, що в Києві “сплошна зрада”, людина ума невеликого, але щирий патріот, приїхав у столицю боротися з ворогами. А побачивши коло ВРУ нацгвардійців запалав до них щирою ненавистю, клямка в голові запала, рука звично смикнула чеку і сталася трагедія.
Цей приклад дуже показовий, бо ілюструє і мотиви, якими керується Савченко. Вона очевидно щиро вважає себе чи не єдиною представницею справжнього народу, якій вдалося прорватися у стіни парламенту. І веде вона себе там, як стані ворога, будучи налаштованою боронити інтереси простого люду, як вона їх розуміє і щиро готова за це померти. Вона не ототожнює себе з офіційною владою, а протиставляє себе їй. У її розумінні казати те, що говорить і офіційна влада – значить зраджувати народ. Ах, Порох сказав таке – тоді я скажу навпаки; Порох проти розмови з сепаратистами, тоді я “за”, тим паче на Донбасі страждають такі ж прості люди, як і ми; Порох якшається з Хуйлом по мінських угодах, тоді я проти мінських угод і так далі.
Кажуть, що Надія діє за інструкціями Медведчука і тому цілеспрямовано шкодить Україні та діє на руку Хуйлу. Знаєте, я при всьому буйстві фантазії не можу собі уявити Савченко, яка діє по чиїхось інструкціях. Скоріше буде робити навпаки. Навіть гарантовано – навпаки. Тому цілком допускаю, що коли їй дають якісь офіційні позиційні матеріали, які готуються для депутатів, вона часто починає говорити прямо зворотнє до того, що там написано. Будучи впевненою, що їй підсовують щось антинародне. От і весь секрет її публічних заяв, які так будоражать нашу возбуждьонну общественность.
Крім того, Надія ще сидячи в тюрмі напевно була твердо переконана, що великі політики захочуть її використати в своїх інтересах. І одразу зловісно готувалася посилати їх усіх на три букви, вона це вміє. Пам’ятаєте епізод з букетом квітів від Тимошенко? Тому, коли їй по доброті душевній досвідчені колеги-політики дають хороші поради, вона й це сприймає у штики, підозрюючи спробу маніпуляції собою. І часто діє всупереч цим порадам: “на зло ворогам корову продам”. Я взагалі не думаю, що в цілому світі є хоча б одна людина, кого б Надія могла послухати і довіритися. Отже не варто шукати складні пояснення там, де все просто і очевидно.
Давайте будемо реалістами і погодимося, що заяви Савченко – то її особисте горе. Бо яка реальна вага її заяв і які можуть бути конкретні наслідки її ідей? Враховуючи, що з кожним резонансним виступом політична вага Савченко стрімко зменшується і зараз стремітся к нулю. Що, Україна вийде з Мінських угод лише тому, що Савченко про це десь про це казала? Не вийде. Не вона ці питання вирішує. Та і взагалі, вона не вирішує ніяких питань. Хоча сама, можливо, так не вважає.
Але скоро вона й сама побачить, що їй не вдається нічого суттєвого зробити. Будучи в тюрмі вона зуміла провести у ВРУ “Закон Савченко”, який негайно підписав і Порох. Бо мала достатній для цього моральний авторитет. І зараз, мабуть, думає, що рівень її політичної ваги залишився той самий. Але це не так, політика той же ринок акцій – моральний авторитет вона стрімко втрачає, політичної ваги не набуває. Тому й повторити досвід з просуванням якогось закону їй уже навряд чи вдасться. Причина – недостатній політичний вплив. Хто винуват – вона сама. Висновок: політик має берегти свій політичний капітал як зіницю ока, нарощувати його, а не тринькати понапрасну. Майбутнім політикам наука.
Чудово розумію, що людей які самозабвенно вірять у конспірологічну версію про “троянську кобилу”, я не переконаю. Але давайте подумаємо логічно – нахрена врагу, який якоби два роки готував спецагента, спалити його дотла менш, ніж за місяць? Бо те, що ми бачимо - інакше, як політичним самогубством Савченко я назвати не можу. Мені її щиро шкода - шурує по мінному полю, наступаючи на всі закладені протягом двох останніх років міни. Спецагенти так не працюють. Спецагентів внєдряють і дають можливість глибоко проникнути в структури прийняття рішень. І вже потім вони починають діяти на користь врагу. А для преси роблячи дуже правильні публічні заяви.
І кстаті, чому враги, коли писали книгу “Сильне ім’я Надія”, не написали для неї якийсь “Майн Кампф”? Натомість, ми бачимо на сторінках книги особисті спогади і особисті враження, які на політичну програму аж ніяк не тягнуть. Зміст, стиль і виклад думок у книзі не залишають сумнівів – кожно слово там писала сама Надія особисто.
До речі, про книгу Надії, бо тут уже конспірологічна братія договорилася до того, буцімто ту книгу писав лічно дід Свирид. З чого я роблю твердий висновок, що в середовищі конспірологічної братії панує масове затменіє рассудка.
А щоб внести і в це питання ясність розкажу як діло було насправді. Думаю, ніяких секретів не видам, та й секретів ніяких тут нема. Запевняю - Надія писала свою книгу сама, у камері, шариковою ручкою на звичайному папері. Розділи написаного виносив із СІЗО адвокат Ілля Новіков, передавав їх Вірі. Та їх сама передруковувала і зберігала у вордівських файлах.
Логіка судового процесу вимагала, щоб книга з’явилася ще до суду – потрібен був громадський резонанс, потрібен був зовнішній тиск на те суділіще. Тому, знаючи, що дід Свирид готує до друку перший том своєї “Історії” (я про це постійно повідомляв читачам), до мене в лічку звернувся Ілля і попросив підказати Вірі, де можна швидко надрукувати книгу. Пам’ятаю чудово той вечір, бо саме їхав до смертельно хворого батька. В мене було своїх турбот... згадувати не хочу... тому я просто переговорив із видавництвом, з яким співробітничаю (а це мої давні друзі), після чого передав Вірі їхні контакти. Видавництво, розуміючи важливість питання в терміновому порядку почало готувати книгу до друку і при тому не вносило в текст жодних змін – Надія категорично наполягала, щоб її книгу не “прилизували”. Нехай книга краще буде недосконала, ніж фальшива.
Оце вічне бажання Надії – бути справжньою, без прикрас – мабуть найхарактерніша її риса. І впертість. Мені розповідали у видавництві, що коли літкоректор десь прибрав якесь нецензурне слово, то Надія погодилася з правкою. Але на тій же сторінці дописала ще п’ять таких слів. Після чого ні у кого ніякого бажання покращувати книгу більше не було.
Але надрукувати книгу до суду все-одно не встигали, тому мене попросили оперативно публікувати окремі розділи в своєму блозі. І лише на тому етапі я вперше побачив текст книги. Звичайно, я негайно відгукнувся на це прохання, почав публікувати, і ні секунди про це не шкодую. Нагадую, що йшла битва за визволення нашої громадянки від Хуйла.
І я ні секунди не соромлюся тої радості, яку відчував (і не я один) 25 травня. В мене була і залишається тверда впевненість, що звільнивши Савченко ми досягли великого успіху, процес пішов і поступово будуть звільнені усі полонені. І до того, до речі, йде. А ще я відчував тоді полегшення: Савченко на свободі і тепер, що би вона не робила, відповідатиме за себе нарешті сама. Ото нехай і відповідає, не маленька.
Задавайте питання їй. Вона – народний депутат. Від партії, якій я особисто ніколи не симпатизував і ніколи за неї не голосував. Не подобаються її відповіді – домагайтеся складення Савченко депутатських повноважень. Які проблеми? До речі, я не здивуюся, якщо скоро почнуться збори підписів за її відкликання. І це задача значно простіша, ніж вицарапати полонену з російської буцегарні. Тим паче БЮТ вже має досвід, коли один з депутатів, Дмитро Шлемко, здається, рік тому добровільно склав повноваження. Ото радості буде в багатьох, як Савченко виженуть із ВРУ – фейсбук верещатиме від захвату і щастя, радісно підстрибуючи та постячи креативи. І як завжди не задумуючись, а хто ж там прийде в паламент замість Савченко. Хто там далі в них у списку? https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺ До речі, не знаю і не дуже цікавлюся. Але здогадуюся, що теж далеко не шедевр.
І тут у всій своїй безжальній реалістичності перед нами постає питання – а де альтернатива теперішнім політикам? Я особисто поки що не бачу тої політичної сили, за яку віддам свій голос на наступних виборах. До яких, до речі, залишилося якихось три роки. За кого голосувать будем, громадяни?
Тому невтомно і вкотре закликаю – самоорганізовуйтесь. Зараз у нас унікальна ситуація, коли можна швидко організувати потужну політичну силу: в українському суспільстві величезний запит на свіжі і незаплямовані політичні сили. Я не вірю, що в цілій Україні не знайдеться трьох-чотирьох сотень розумних і чесних професіоналів. Які без крику й епатажу займуться так необхідною нашій країні роботою. Але вони – оті розумні, чесні і порядні - сидять собі, займаться своїми справами і думають “а ну його к лихій годині оту політику”. Бо дійсно, нащо ж іти в той гадюшник, де за кожне не так сказане слово тебе обіллють брудом і ненавистю, ще й на все життя почеплять ярлик “зрадник”?
Дивіться – тут діда, звичайного блогера, який не політик, не дипломат, не депутат (хотя ходять разні фейкові інсинуації) – готові розірвати лише тому, що я не погоджуюся бачити у Надії Савченко агента Москви. А бачу в ній щиру, чесну, відверту, хоч і абсолютно не готову до політики людину. Чи є в неї внутрішній ресурс швидко змінитися і стати реальним політиком – я не знаю. Але щиро бажаю їй добра. Однак для цього їй потрібно самій дуже ретально над собою працювати. І не лише їй, до речі. Хочеш змінити країну – починай із себе.
Здогадуюся, що цей пост викличе бурлєніє і на мене полетять звинувачення з усіх боків, але я, друзі, не беру участі у наших внутрішніх баталіях. В мене на це немає ні часу, ні бажання. У нас усіх є один ворог і ім’я йому Хуйло. От із тою падлою я сражатимуся поки воно не сконає.
При тому, вибачте діда великодушно, але я не маю схильності бачити всюди зраду. Можливо я надто наївний добряк, але я не буду займатися “мочіловом” своїх. Хто зі мною не згоден – прошу відписуйтеся, щоб не псувати нікому нерви. Є багато активних блогерів, які зранку й до ночі, а часом і вночі натхненно постять чергові порції “зрад”, ото читайте їх. Там інформація часто з’являється навіть оперативніше, ніж у ВГТРК і Лайфньюз. Але я все ж таки щиро співчуваю дружинам тих “зрадофілів”. Ото ревниві і подозрітєльні у вас мають бути чоловіки. Наверно ж і смски у ваших телефонах нишком почитують https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаєм кулаки за Олега Сенцова та всіх полонених, всіляко допомагаємо Армії і не даємо нашим ворогам підстав радіти.
Та слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺
P.S. Я прошу вибачення в читачів, які все розуміють, яким тема Савченко не цікава і які чекали від діда обзору дійсно важливих політичних новин. Ну ви ж бачите яка обстановка https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺ Я мусів написати цей пост, і сподіваюся більше до цієї теми не повертатися.
.
