Треба було мені шось кувалдочькой покоцать на вулиці. Хожу, придивляюсь як то краще і швидше зробить, і тут..
- Це шо, в тебе, молот Тора? - каже подкравшись супруга.
Вот на хрєна вона це сказала?
Якось непроізвольно почав крутить той кувалдочькой, виіскиваю куда б мєтнуть. То на горшок з цвітами, то на сусідське вікно. Видно, мій взгляд був вєсьма краснорєчів, бо..
- А я все Вікі скажу! - опять каже дражайша.
- Не поняв, шо скажеш?
- Шо ти їй в вікно хотів молоток кінуть!
Ну не йоп його мать?! Сама намікнула, шо я бог, практіческі Тор, а потім і обломала..
В общем, молот я не мітнув нікуда. А те шо хотів покоцать, покацов ну дуже бистро!
Ну і дарма.. Треба таки було - мєтнуть... куди Бог пошле)))
А як бути з свідками? Супруга.. Жалко)))
Невже Боги теж заморочуються свідками......... Ф_Ф )
Канешна! Культ забов'язує