Будні. Про опит..

На днях заїхали родствєннікі. Дальні. Молода пара. Вєсьма цікаві і приємні люди. Через місяць чекають пополнєніє в своїй ячєйке. Хтось їм там зібрав два кулька дєцкіх шмоток і оставив у нас для них. Я тож хотів повигрібать зі шкафов своє, яке там годами збиралося, ну тіпа на вирост, але логічєскі пораскінув, отказався от цієї ідєї.

Сіли пить чай. Ми, як чемні господарі, із вєжлівості давай розпитувать, мол "шо", "як", "коли". В обшем, вели свєтську бєсєду.

Вона.

Питаю:

- Ну шо ти, морально і псіхологіческі готова стати мамою? Це ж скікі забот сразу добавитця..

- Да - каже - готова. Я спіцально хомячка завела. Кормила, убирала за ним, вигулювала. Але він потім здох.

Сочюствуєщє ківаю головою, і думаю: "може тобі, доцю, спочатку треба було котика завести, потім собачку? постєпєнно увєлічувать нагрузку, як качкі-бодібілдери". Хотів сказать, але вспомнив її увєрєнне "ГОТОВА", та й промовчав. Єсть же на світі таланти-самородки, може і вона з таких?

Він.

Вишли покурить. Каже:

- Прикінь. Зламався шланг радіатора. Де тількі не їздив - немає таких! Раньше робили с внутрінньою різьбою, а зараз з наружною. І знаєш шо я зробив?

- Шо?

- Та заїхав в сантєхніку і поставив водопроводний!

І побєдно дивитця на мене. Кажу так, уважитєльно:

- Ого! Ну ти і маладєц! Це ж нада..

В общем, ділюсь опитом молодого поколєнія, може кому і пригодитця в биту.