Будні. В поісках житєйськой мудрості.

Буває так, шо понімаєш - не хватає трохи мудрості для полного щастя. А де її шукать? А вокруг! Так люди кажуть. Собрався з силами, настроївся на прийом мудрості і вишов на крильцо подивитись шо в світі коїться.

Скажу сразу, крильцо в мене особєнне. Я там навєрно істочнік сили при строітєльствє забєтоніровав. По ошибке. Бо стоїть вийти і вдохнуть повной груддю, як зразу стає любо і зєло. В общем, колдовське мєсто.

Стою, зрю в корєнь, шоб не пропустить нюанси. Єсть! Сразу замічаю першу мудрость! Кот Мурзік!

На вулиці сонце так пече, шо просто невиносімо. А він сховався под помідорой і спить! Не з лопатою, не з болгаркой бігає по учястку, а вот так, економя сили і влагу в організмі, спить! От мудра тваринка! Я канєшна сразу взяв на вооружєніє такий урок. Ото встав зранку, бачиш шо сонце припікає, лягай і спи дальше, економь сили. Ну, можна перед сном ще поїсти, шоб на вечір більше сил було. Мало лі шо.

Вже хотів іти ісполнять подсмотрєнну мудрость, але прислухавсь до своїх ощющєній.. Нє! Рано! Ще є мєсто в пороховніце!

Опять дивлюсь вдаль, метрів на п'ять. Есть! Сосєді слєва яблокі на варення ріжуть.

Підійшов і кажу

- Здрасьтє вам! Бог в помощь! Закуріть не найдьотца?

- Найдьотца. Закурюй.

Сідаю за столік. А вони мені ножа підсовують. С намьоком.

- Нє - кажу - я в бібліотєку. Треба рецепт тірамісу знайти.

Так уважитєльно зразу глянули. І навєрно поняли, шо нєльзя мене зараз отвлікать.. і забрали ніж.

Сидим мовчки, курим. Я жду, вдруг мудрость яка польйотца. І таки дождався!

Каже сусідка

- У меня так десна розболілась. Вже три рази полоскала, і не проходить!

Я, конешно, як чєловєк добрий і сострадающій, підключився до размишлєній "кто виноват і шо дєлать" з цією дєсной, аж тут її супруг каже.. Вніманіє!

- Це в тебе от нєдостатка анального секса!

І дальше ріже яблукі.

Ми з сосєдкою якось притихли сразу, каждий задумався о свойом. Посиділи мінути дві і кажу:

- Пора мені. Враг нє дрємлєт. Роботи багато.

Пішов, в общем. Зашов в комнату, поправив своє "гніздо" і ліг розмишлять, заодно і попрактіковатьця в котячій мудрості.

До сіх пор лежу і думаю. Понімаю, шо взнав мощну чєловєчу мудрость, але пока не піддається осмислєнію. Вечіром жона прийде, з нею посовєтуюсь, мож шо підкаже. Ну, медік всьо такі.

Далі буде..