Сьогодні є багато розмов щодо підтримки селян збоку держави. Але часто підтримка так і залишається на рівні слів. Ми вирішили на практиці з'ясувати, як живеться селянам, що продовжують тримати корів.
Подібних сміливців на селі нині небагато. Люди жартують, що незабаром такий "свійський звір" як корова буде занесений до Червоної книги.
"Колись у нас на вулиці в череді було більше 60 корів. А тепер 23. Раніше корову тримали в кожній хаті. У декого було по 3 і навіть 4 корови. А тепер тримають одиниці",- розповідає жителька села Троковичів Любов Іванівна.
У Володарськ-Волинському районі молодь показує журналістам роздруківку з сайту «Моя Володарщина». За інформацією видання, однією з перших, хто отримав довгоочікувані гроші була 72-річна сільська жителька Ніна Зіновіївна. Вона розповідає про отримання коштів як про диво: мовляв, на мобільний прийшло повідомлення про надходження коштів. Жінка поїхала до райцентру та зняла з банківської картки 1000 гривень. Як ведеться, бабуся в коментарі журналістам дякує за допомогу державним мужам.
Таких людей поки що одиниці, кажуть в сільській місцевості. По дорозі до Володарськ-Волинського наші кореспонденти зустріли жінку, що везла молоко на базар. Галина Миколаївна розповідає, що торік об’їздила всі інстанції, зібрала купу документів, аби зареєструвати молоду корівку, та грошей від держави так і не отримала. У її сусідки Ольги Іванівни – та ж ситуація. До розмови долучається ще одна співрозмовниця. Жінка тримає дві корови і отримує дотацію. Зізнається, що питання «пробивала» через знайомих. Без протекції – тяжко вирішити.
Загалом, жінки бідкаються, що на жаль, допомога держави поки що не рятує ситуацію на селі. Кажуть, проблему потрібно вирішувати комплексно. Встановити нормальні ціни на молоко і м'ясо, відновлювати ферми, залучати до роботи молодь.
У селі Браженка колись було 152 корови. Тепер аби 35 нарахували. А свиней на все село може 20 знайдеться.
Селяни констатують, що єдина надія - на нових депутатів, які прийматимуть закони, що будуть корисні простим людям, бо поки що вони лише обкрадають народ.
Кандидат у народні депутати по 66-му опікується актуальними для села питаннями. Тому проблеми людей йому зрозумілі.
«Як мінімум, - наголошує кандидат, - треба на законодавчому рівні узгодити мінімальну вартість молока яке купляють у населення – три гривні, а потім ще додавати кошти за жирність. Зараз фактично і не вимірюють її – закуплять по дві гривні і виливають у один бідон. Крім того, необхідно обмежити граничну ціну на продукт у магазинах. Ненормально, коли закупають його по дві гривні, а продають по п'ятнадцять».
Кандидат у народні депутати по 66-му виборчому округу пропонує запозичити досвід, який він пізнав у Чехії.
«У Чехії, наприклад, селяни, які є власниками корів, створюють кооперативи і за рахунок них заробляють», - ділиться .
Цінність молока полягає у чистоті, жирності, кількості бактерій. А щоб досягти цього, необхідні відповідні догляд, безконтактне доїння, зберігання, корми. І державі простіше підтримувати не окремого селянина, а подібний кооператив.
почала впроваджувати такий проект на теренах Житомирщини. І готова поділитися досвідом з усіма районами.
