Не дай, Боже, сонце встане,
Але ЗАВТРА не настане...
Бо не буде кому жити,
ці, медвяні, роси пити...
В цеє небо задивлятись
та від сміху захлинатись...
Нащо нам дарунок-разум,
якщо тільки в горі разом?
Може тому стільки горя,
що гріхів бездонне море?
Люди милі! Схаменіться!
Далі прірва! Зупиніться!