Універсальний натуралізм – основа нового світогляду
Olexandr | 9.07.2007 09:02
Для того, щоб адекватно реагувати на нові виклики часу людство має озброюватися новими ідеями, які давали б людям "нові очі". Джерелом таких ідей була, є і буде лише Мати-Природа.
Універсальний натуралізм – основа нового світогляду
На піраміді Хеопса, будівництво якої було завершено в 2580 р. до н.е., ієрогліфами було написано: "Люди загинуть від невміння користуватися силами природи і від незнання істинного світу". Хоч із того часу людство пройшло довгий шлях розвитку, ця засторога не перестала бути актуальною. Про це свідчать сучасні гуманітарні катастрофи, тобто, ті небезпечні соціальні явища, які є проявами волі й свідомості людей – злочинність, в т.ч. і тероризм, війни, різноманітні прояви соціального волюнтаризму й утопізму тощо.
Соціальні явища є небезпечними тоді, коли вони є протиприродними, тобто порушують закони Матері-Природи, дані нею саме для певного явища. Мати-Природа – це Те, що породжує усе суще і дає йому Закони для існування, утворюючи таким чином Світопорядок. Іншими словами, Мати-Природа – це та універсальна сутність, яка проявляє себе в існуванні всього сущого за певними законами, це – сутність, що знаходиться "по той бік" сущого. Тому лише шляхом проникнення крізь феномени сущого можна відкривати ту сутність, яку називають Матір'ю-Природою. Мати-Природа породжує різні речі, даючи їм різні закони для існування. Тому "протиприродність" означає, що явище у своєму існуванні порушує ті закони, які Мати-Природа дала саме для нього, а не закони, за якими мають існувати інші явища. Протиприродність має місце лише при порушенні річчю (явищем) законів власної природи, а не чужої. Прояв протиприродності означає, що явище, порушуючи закони своєї природи, втрачає цю природу і набуває іншої чи іншим чином змінюється його природа. Наприклад, хвороба є порушенням законів біологічної природи, даних для людини, що може привести до її смерті, яка означає заміну біологічної природи живого тіла на фізичну природу, властиву мертвому тілу (трупу), існуючому вже за своїми (не біологічними, а фізичними) законами природи. Злочин є протиприродним феноменом тому, що є порушенням законів соціальної природи, за якими має існувати Людина, але він не порушує при цьому законів біологічної та фізичної природи. Будучи протиприродними, тобто порушуючи закони природи, дані для їхнього існування, соціальні явища стають небезпечними і тому є соціальним злом, хоч при цьому вони не порушують закони фізичної та біологічної природи.
Усі види соціального зла, що становлять небезпеку для людства, – це прояви волі й свідомості тих людей, які не керуються законами Матері-Природи. Воля і свідомість, не узгоджені з цими законами, утворюють так званий "комплекс сваволі і ілюзій", що є коренем усякого зла на світі (що проявляється у сфері політики, економіки, права, моралі, науки, релігії, мистецтва тощо), в т.ч. і найбільш небезпечної його форми – злочинності.
Воля і свідомість людини призначені для пристосування її до законів Матері-Природи. І якщо цього у тієї чи іншої людини чомусь не відбувається, то тоді її воля і свідомість, набираючи стану сваволі і ілюзій, стають джерелом зла, яке є протиприродною формою соціальної реальності. А найнебезпечнішою формою цього зла є злочинність, включаючи такі її види як тероризм, організована злочинність, корупція, експлуатація людини людиною, зловживання та різноманітні катастрофи криміногенного характеру (криміногенні катастрофи).
Злочинність, або по-біблейному "беззаконня", і є одним із найнебезпечніших проявів безкультур'я людини, тобто того "невміння користуватися силами природи" і "незнання істинного світу", про які було написано на піраміді Хеопса.
Нова соціальна наука і, зокрема нова кримінологія як наука про кримінальні прояви сваволі, так само як і нова юриспруденція, що досліджує механізм протидії проявам сваволі з допомогою норм права, на нашу думку, мають шукати засоби розв'язання проблеми протидії свавіллю саме у сфері пізнання законів Матері-Природи і узгодження з ними волі і свідомості якомога більшого числа людей.
Слід зазначити, що такий підхід засновується на так званій "універсальній конституції" природи, що випливає з ідеї природної цілісності світу, тобто з ідеї універсального натуралізму, яка означає, що всяке суще є породжене Матір'ю-Природою і має природні закони для свого існування. (Про "універсальну конституцію" природи див.,зокрема: Костенко О.М. Принципи "універсальної конституції" природи // Трибуна. – 1993. – N8-9. – С.15; Костенко О.М. Трикутник долі // Віче. – 1993. – N6. – С.91-99; Костенко О.М. Соціальний натуралізм – ідеологічна основа Культурної Революції ХХ1 століття // Універсум. – N9-10. – С.4-8; Костенко О.М. Соціальний натуралізм – світогляд майбутнього // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – N10. – С.33-38.). Згідно з цією "конституцією", універсальними для усіх форм природи (фізичної, біологічної і соціальної) є наступні закони: закон годинника; закон обміну; закон стратифікації.
Закон годинника формулюється наступним чином: "Будь-яка річ утворена таким чином, що має у собі фактор, який генерує її рух (поведінку), і фактор, який регулює її рух (поведінку) ". Ці фактори пов'язані як пружина і маятник у годиннику.
Закон обміну має наступне формулювання: "Кожна річ існує як учасниця всесвітнього обміну між речами". Цей закон указує на те, що пізнання будь-якої речі фізичної, біологічної чи соціальної форми природи можливе лише через розгляд її як учасниці всесвітнього обміну між речами.
Закон стратифікації формулюється так: "Будь-яка річ складається зі страт (нашарувань) – річ вищої форми розвитку виникає з речі нижчої форми розвитку і нашаровується на неї, не руйнуючи її, а співіснуючи з нею". Цей закон, зокрема, вказує на те, що соціальна форма природи утворюється з біологічної, а біологічна з фізичної, не руйнуючи одна одну, а нашаровуючись вища на нижчу (за принципом "матрьошки").
Соціальний досвід свідчить, що прогрес суспільства відбувається завдяки конкурентоздатності тих людей, які мають повніше уявлення про природні закони суспільного життя людей і повніше слідують цим законам. Такі люди, утворюючи собою еліту, і "тягнуть" решту людей суспільства по шляху прогресу. Це, зокрема, було особливо помітно у епоху Просвітництва 17 – 18 століть, коли просвітителі "витягли" Європу із кризи світогляду, спричиненої середньовічним обскурантизмом.
Проте слід мати на увазі, що людство не має імунітету від ураження світогляду новими кризами, подібними середньовічній. При найближчому розгляді можна помітити, що сьогодні має місце тенденція до поширення в людській спільноті різноманітних проявів сваволі і ілюзій, тобто протиприродності (порушень законів Матері-Природи) у всіх сферах людського життя. Це означає регрес. Тому виникає потреба у Новітньому Просвітництві, яке б, культивуючи новітню ідеологію природності, повернуло б людство на шлях прогресу.
Одним із симптомів кризи сучасного світогляду (і заснованої на ньому науки) є поширення ідеології, що отримала назву "постмодернізму". Постмодернізм – це яскрава ілюстрація ураженості світогляду кризогенним комплексом сваволі і ілюзій, що є втіленням протиприродного стану волі і свідомості людини.
Для протидії пануванню кризогенної ідеології протиприродності у людській спільноті з допомогою Новітнього Просвітництва має культивуватися ідеологія природності, зокрема ідея, що єдиним джерелом Істини, Добра, Справедливості, Свободи (зокрема прав людини), Безпеки, Віри, Краси, Любові, Щастя, Миру, Добробуту тощо є природність людської життєдіяльності, тобто узгодженість волі і свідомості людей із законами Матері-Природи, яка ще називається культурою людей.
Отже, світогляд і заснована на ньому наука мають "переформатуватися" на новій ідеологічній "матриці" – на ідеї узгодженості волі і свідомості людей із законами Матері-Природи як джерела всякої істинності. Такою ідеологічною "матрицею", здатною сьогодні "переформатувати" світогляд і засновану на ньому науку, уявляється "універсальна конституція" природи, що має продукуватися натурософією. І ось чому. Натурософія – це мудрість, що утворюється у людини в результаті безпосереднього відкриття нею законів Матері-Природи. Методика натурософії – це "методика" власного відкриття людиною, виходячи з ідеї природної цілісності світу, законів "універсальної конституції" природи. Мудрість людини і культура людини розрізняються наступним чином. І "мудра" людина і "культурна" людина – означає, що воля і свідомість людини узгоджені із законами Матері-Природи. Але мудра людина – це та людина, яка сама відкрила завдяки власній здатності ці закони, тобто безпосереньо сприйняла закони природи, а культурна людина – це та людина, яка уявлення про ці закони отримала від мудрих людей, тобто опосередковано сприйняла закони природи. Іншими словами, натурософія – це першоджерело культури людини, в тому числі фізичної культури як міри узгодженості людини із законами фізичної форми природи, біологічної культури як міри узгодженості людини із законами біологічної форми природи і соціальної культури як міри узгодженості людини із законами соціальної форми природи.
З нашої точки зору, натурософія може сприяти подоланню сучасної кризи культури людини, що проявляється у поширенні "вірусу" сваволі і ілюзій в людській спільноті. А зробити це натурософія може, відкриваючи ті закони Матері-Природи, які є "спільним знаменником" для усіх трьох форм природи – фізичної, біологічної, соціальної. Сформульовані вище три закони, – закон годинника, закон обміну і закон стратифікації, – що утворюють так звану "універсальну конституцію" природи, і є спробою пошуку того "спільного знаменника". В чому ж полягає його евристична роль? Ідея природної цілісності світу і виведений з неї принцип універсального натуралізму вказують на те, що між фізичною, біологічною і соціальною формами природи існує генетичний зв'язок: з фізичної форми в результаті розвитку породжується біологічна форма, а з біологічної – соціальна. А це означає доцільність наступної парадигми: 1) генетичний зв'язок має існувати також між законами фізичної, біологічної і соціальної природи; 2) цей зв'язок може існувати лише за наявності якихось законів Матері-Природи, що є "спільним знаменником" для фізичних, біологічних і соціальних законів природи.
Очевидно, саме з допомогою цієї парадигми, яка вказує на існування "універсальної конституції" природи, має бути здійснено прорив до наукової культури нового типу. Та "стіна" між законами фізичної, біологічної і соціальної природи, що існує сьогодні зокрема в науці, має бути зруйнована завдяки зазначеній парадигмі "універсального натуралізму". І це відкриє шлях до відкриття нових законів фізичної, біологічної та соціальної природи, що сприятиме небувалому досі прогресу людства. Зокрема, як можна припустити, настане бурхливий розвиток наук, які досліджуватимуть соціальну форму природи як найвищу форму в порівнянні з фізичною і біологічною формами.
Ті науки, які сьогодні називаються природничими, насправді штучно обмежується вивченням лише частини природи, а не усієї природи, причому тієї частини природи, яка проявляється в нижчих її формах – фізичній і біологічній. Проте насправді найбільш природничими мають вважатися науки про соціальну форму природи, яка є найвищою формою розвитку природи і тому хранить у собі найглибші таємниці природи, фундаментальніші, ніж ті, що є у фізичній і біологічній формах природи. Розрив між так званими природничими науками і неприродничими (соціальними) науками гальмує розвиток культури людей і тому має бути подоланий з допомогою ідеї природної цілісності світу, з якої випливає ідеологія універсального натуралізму.
Очевидно, настане час, коли подальший прогрес людства буде визначатися досягненнями саме наук про соціальну форму природи, бо лише осягнення природних законів, що там діють здатне відкрити очі людям на найсокровенніші таємниці Матері-Природи. Результатом цього будуть наукові відкриття, що приведуть до революції у всіх галузях наукового пізнання, в тому числі у фізиці і біології. Соціальні науки перстануть бути ремеслом, яке полягає в тлумаченні феноменів, створених волею і свідомістю соціальних діячів, і стане справжньою наукою, здатною так само відкривати закони Матері-Природи, як і фізика та біологія. За допомогою "універсальної конституції" природи буде виявлено генетичний зв'язок між фізичними законами Ньютона, біологічними закономірностями, відкритими Чарлзом Дарвіним, релігійними заповідями, сформульованими у всіх віруваннях і кримінальними кодексами, розробленими законодавцями усіх часів і народів. Це значно збагатить культуру людини як основу прогресу людства.
Підставою для такого футорологічного передбачення може служити, зокрема, той факт, що сам термін "закон" в науки про фізичну і біологічну природи ввів філософ Анаксимандр шляхом запозичення його з юриспруденції, яка створила саме поняття закону.
"Універсальна конституція" природи має стати, на наш погляд, натурософською основою нової наукової культури, необхідної для адекватного реагування людства на нові виклики часу. Виходячи з цього, нагальною є потреба у розвитку нової соціології як науки про соціальні явища, в тому числі і нової юриспруденції і нової кримінології, які втілювали б нову наукову культуру, засновану на ідеології "універсальної конституції" природи. Іншими словами, йдеться про розвиток "натуралістичної соціології", що має включати і "натуралістичну юриспруденцію" і "натуралістичну кримінологію" замість так званих "волюнтаристичної соціології", включаючи "волюнтаристичну юриспруденцію" і "волюнтаристичну кримінологію". Сторінка соціальних наук, і, зокрема, юриспруденції і кримінології, відірваних від коріння законів Матері-Природи і заснованих на протиприродній основі сваволі і ілюзій людей, має бути перегорнута.
Очевидно, в контексті універсального натуралізму має бути переглянута також парадигма "матері усіх наук" – філософії. Як показало життя, використання дилеми "матерія – ідея" (або "буття – свідомість") для постановки основного питання філософії є непродуктивним, тому що сама ця дилема є некоректною. Насправді, згідно із теорією універсального натуралізму, основне питання філософії має формулюватися як проблема співвідношення між категорією "закони природи" і категорією "воля і свідомість" людини, або іншими словами у вигляді дилеми "натуралізм – волюнтаризм". Виходячи з цього, основне питання філософії має бути сформульоване наступним чином: "Яка роль волі і свідомості людей у світі, що існує за законами Матері-Природи?". Згідно з теорією універсального натуралізму, це питання має наступне вирішення: "Воля і свідомість людей виконують роль, яка полягає у тому, щоб генерувати і регулювати поведінку людей, пристосовуючи її до законів Матері-Природи". Таке вирішення основного питання філософії відкриває нові можливості у вирішенні усіх інших філософських проблем, в тому числі тих, які стосуються феномену людської сваволі.
На нашу думку, теорія універсального натуралізму, яка пропонує мірою всього сущого вважати відповідність законам Матері-Природи, тобто відповідність критерію "природності", може стати тим світоглядним інструментарієм, що "відкриє нові очі" не лише на соціальні явища, а й на фізичні і біологічні. З допомогою цієї теорії вдастся належним чином відповідати на виклики часу.
У соціальній практиці світогляд набирає форми ідеології. Ідеологічною основою соціального прогресу європейських країн і США була ідеологія Просвітництва 17 – 18 століть, яка висвітлювала природні корені соціальних явищ. Японське "диво" – теж плід оригінальної натуралістичної ідеології. Це саме можна сказати і про ідеологію конфуціанства, на якій розвивається сучасний Китай. Очевидно, українське суспільство теж стане на шлях прогресу, якщо візьме на озброєння ідеологію, що буде розвитком ідеологічної традиції Просвітництва.
Ідеологія, заснована на теорії універсального натуралізму, що є розвитком ідей Просвітництва, – це сучасний компас для соціального прогресу. Вона здатна дати критерій для політичних, економічних, правових, моральних, наукових та інших істин, які і мають служити орієнтирами на шляху соціального прогресу.
Олександр Костенко
