Ранок....
Ранок на поминках інієм
У памяті намішував печаль,
Ломав життя народженого лінію,
Стелив уранову вуаль.
Надірвані, знедолені чуття,
Вже на колінах у полоні.
Із воску свічечки--життя
На попелищі у чиїсь долоні.
Ще фальш у просторі стеливсь
Байдуже , хибним голосом кричав...
Лише віщун віками говорив
В пророцтвах все передбачав..