Ми не птахи...
Зковані душі
В поганому полі
Й подерті дахи
Рідного дому
Розвалені печі
Розкинуті речі
Вбратись нікому
Бути одному
Збирати каміння
Зусилля в уміння
І йти
самому
До краю мрії
До одинокості
До голої
самотності
Не плакати
І не ридати
В собі не
спати
І не вмирати
А жити
І кричати
Голосити
Не ставати
Молитись
і творити
Не чекати
Не впаде чаша
Із неба
в руки
Лиш тільки
круки
І долі
ноша..