Мов не допалений окурок,
Із серця викину любов,
Яка Пянила дарами думок,
Не могла я вирвати з обтяжливих оков.
Моє життя--суцільне протиріччя,
Сама з собою я веду війну,
Незнана серед всіх, стою біля узбіччя,
Знаю, в полон кохання не пірну.
Моє життя, не є корона,
Так. Я поступила так як є!!!!!
Я вибирала серед медів і полину,
В душі родилось рішення важке,
Я викинула любов, що не давала жити,
В обіймах, що тримала смертно.
Яж блискавицею хотіла любити,
Та вірить в не повторне фанатично.
Спокій. На серці пусто.
І канонада мрійного кохання не поранить.
Та тільки розставання ліс ростиме густо,
Що спокоєм, та холодом не вабить...
Ничего, на ошибках учатся...Всё это школа жизни, а если закроешь своё сердце от людей, то потом скорее всего только пожалеешь...Не стоит бояться открываться, ведь есть достойные люди на земле...