Ти стоїш на вулиці і дивишся на поспішаючих людей. Холодно. Ти тремтиш.
Дощ монотонно б'є по капотах машин, заглушаючи звуки міста. Тебе все
дратує і злить. Ти не розумієш чому і навіщо опинився тут, хоча
відповіді знаєш. Тобі байдуже, ти просто злий на життя і людей. А дощ
монотонно продовжує бити по капотах машин. Блакитний дим цигарки швидко
розсіюється. Потроху ти намокаєш і заспокоюєшся, дивлячись на людей які
уходять в дощ, в своє життя. Свіжість повітря дивує. Прохолода надає
сил та надихає. Раптово навіть для самого себе ти посміхаєшся. А дощ
продовжує вистукувати монотонну заспокійливу мелодію життя. Ти вже
мокрий і змерз. Цигарка падає в урну. А дощ продовжує стукати по
капотах машин, змиваючи з міста бруд людського життя...
з грамотністю не склалось. Боремося.
Дякую)
А чё это ты с такими ошибками пишешь???? а вообще прикольно