Одного зимового вечора.

2009-02-13 19:20 6761 Нравится

Він йшов засніженими вечірніми вулицями Києва, задумливий, дивлячись

собі під ноги, не помічаючи що довкола. Вітрини мерехтіли різнобарвною

райдугою вогнів. Сніг неквапливо сипався на голову, застилаючи чорноту

міста білим покривом пухнастого снігу. Машини неквапливо тягнулись

через замети. Морозне повітря на вдивовижу було чистим та прозорим.

Вона

йшла тією ж вуличкою назустріч йому. Замріяна, усміхнена. В всі очі

роздивлялась яскраві вітрини, та сніг на гілках, який завмер в

чудакуватих формах та раділа сніжинкам що падали і лоскотали їй носа.

Звісно

вони зіштовхнулись, просто не помітивши один одного. Вона впала. Він,

на мить розгубився, безсило озирнувся, однак вчасно спохватився і

вибачаючись допоміг підвестись. Вона розсміялась дзвінко та радісно,

мабуть сама не усвідомлюючи чому. Це ще більше ошелешило хлопця. Він

чомусь почервонів. Вона підморгнула йому і ще ширше посміхнулась.

Зав'язалась

бесіда. Слово за слово, час минав. Люду на вулицях ставало менше.

Машини ніби розчинялись в повітрі, а вони крокували не знаючи куди і

розмовляли, а сніг неквапливо сипався з неба застилаючи їх шлях м'яким

покривом. Несподівано вона штовхнула його і розсміялась, реагуючи на

його не вдалий жарт. Він був здивований і не підготований, тому упав в

сніг і завмер ошаліло дивлячись на неї. Вона розсміялась вже з нього.

-

Ах так. - скрикнув він і підхопив по більше снігу та вскочив на ноги і

висипав на неї. Зав'язався нерівний бій, для нього. Вони весело,

розганяючи тишу ночі своїм сміхом, заглибились в парк, намагаючись

засипати один одного снігом.

В решті решт вона повалила його на

землю і зробила з нього кучугуру снігу і втомлено сіла на лавочку під,

мабуть єдиним ліхтарем в цьому парку. Вицарапавшись з снігу він сів

поруч. На обох обличчях світилась посмішка. А сніг неквапливо сипався

їм на голову.

Мабуть їм прийшла одна і та сама думка в голову в

один і той самий час... Лоби зіштовхнулись. Вони скрикнули від болю і

розсміялись одночасно. Раптово повисла незручна тиша. Обидва не знали

що робити, що сказати. Дивились ніби один на одного, однак за спину.

- Дурілка ти. - раптово усміхнувшись вигукнула вона, дружньо хлопнувши його по плечу.

Він таки наважився і їх губи сплелись в першому поцілунку. А сніг весело продовжував сипатись їм на голову...

Комментарии (1)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Что сейчас важнее для Украины?

ГолосоватьРезультатыАрхив
Реклама
Реклама