Блог Кац Пупыркин

Сурові руські вчоні настільки сурові, шо в своїй суровості переплюнули навіть британських колєг. Канешно не без подтанцовки ГосДуми. Одним двіженієм рукі, вони умудряютця толкать такі іноваціонні піщєві проекти, шо навіть п'явкі в трєвожном ожиданії завмерла на дні ставку. Чо в тривожном? Да потому шо под угрозой виміранія оказався і їх вид! Раз уже взялися за чєрвяків, то.. А чим п'явка хуже? Даже лучше! Майже угорь! Тільки маленький.

Шось я одвлікся.

Хронологія собитій.

Так от, поки "тополя" сміються, а "іскандери" обсцикаються, у простого срєднєстатістічєского кірзового обивателя, на фонє опустєвших полок і умєньшенія платьожоспособності, сработал один з двох врожденних рефлексов - добича корма. І не просто добича, а в духе національного вєлічія! Главне шо? Правильно, ідєя! І понєслась! Лучші уми расєйського автопрома, нєфтєпрома і завода ядохімікатов взялись за реалізацію цього проекту. Взялись так, шо майка завернулась і не безрезультатно. Публіке був представлений універсальний комплексний обід з п'яти блюд: перше, друге, салат, булочька і кампот. Пригласили групу дегустаторов. Але їх було так багато, шо часть пришлось усипіть, а іншу отправить на Дамбасс. Кстаті, це одна із причін початку війни. Оголодавшие стада козломордих ватопітеков просто заблудились в поісках корма. Може все і обійшлося би, якби не мєстні, одомашнєні козловатніки. Зустріли своїх брат'єв по разуму, від яких рузЬким духом за вєрсту тхне і пригріли...

... дождь за вікном шепче і шепче " Якого ти зеньки вилупив? Лягай спать!". Це знак! А всім ізвесно, шо до знаків треба відноситця осторожно і уважитєльно. В обшем, пішов я, прилягу. Во ізбежаніє. Вдруг шо, пишіть, звоніть, висилайте дєньгі.

Еслі жабе дать в руку лопату,

А к спінє пріцепіть патіфон..

Вона спалить сосєду хату

І устроїть армагедон!

Такі філософські мислі посєщають кожного нормального мущину в переповненній маршруткє!

Оце проснешся, буває, і не можеш понять чого. Вроде всьо в порядке, але якийсь червячьок беспокойства не дає насладітца битієм. Пошевелим пальцями на руках і ногах - на місці. Почухав пороховніцу, перевірив на наявність пороха - в нормі. Открив глаза - сонце світить. Лежиш такий собі весь задумчівий, і задаєш собі вопрос "якого хера"? І тут..

Йо-хо, йо-хо-хо, трохи йо-хо-хо нам треба - розриваєтця телєфон. Піднімаєш трубку а оттуда:

- Ти шо, мля, спиш?

- Я сплю?! Да я уже с сімі утра на ногах! Работаю! - моєму возмущєнію нєт прєдєла. Вмію я красіво возмущатця. Талант!...

.. вийдеш, буває, завернутий в мокре полотєнце, сядеш на бітон жопою і гризеш скоринку чорного хліба. Ждеш поки наступе нірвана. Але раньше заканчуєтця хліб. Пічаль. Ні хліба ні нірвани.

Не одну неділю на просторах соцсєтєй і прочіх продвінутих рєсурсов мусолитця тема Йовбака! Талантліві фотошопері плодять "жаби" со скоростю срущего альбатроса об`ї вшегося олів`є. Журналісти, псіхологі, астрологі.. всі дають прогнози, раследування, рісують псіхологіческі портрети в стілє НЮ. В общем, піарять по саме німагу!

Я тоже трохи поржав со всякіх смішних приколов, трохи поматюкався, іногда даже позлився. Але потім стало грусно. Зара об`ясню чого.

Треба було сходить в магазін, бо закончився хліб с фільтром. Одівся в "троїчку" - тапки, шорти, очкі і летящєй походкой я вишел із дома. І сразу зустрів.. Кого б ви думали? Йовбака! Точніше "йовбачку"! І не просту, а, відать, внучку самого Юлія, котрий Цезарьом подрабатував. Стоїть значить така собі мадам. Однією рукою колихає каляску, в другой бутилочька "Старопрамена", в зубах шкварчить папіроска, плечьом прижима до уха телефон і шось там муркоче, блуждая взглядом по небесной сіні. І невдомьок їй, шо кіндер уже катапультіровався с каляски і целеустремльонно, як Матросов на амбразуру, повзе в сторону дорогі!...

Буває так, шо понімаєш - не хватає трохи мудрості для полного щастя. А де її шукать? А вокруг! Так люди кажуть. Собрався з силами, настроївся на прийом мудрості і вишов на крильцо подивитись шо в світі коїться.

Скажу сразу, крильцо в мене особєнне. Я там навєрно істочнік сили при строітєльствє забєтоніровав. По ошибке. Бо стоїть вийти і вдохнуть повной груддю, як зразу стає любо і зєло. В общем, колдовське мєсто.

Стою, зрю в корєнь, шоб не пропустить нюанси. Єсть! Сразу замічаю першу мудрость! Кот Мурзік!...