Будь яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною, але законодавство України розрізняє заявників та викривачів і не завжди той хто повідомив про корупцію є викривачем згідно розділу VIII Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700) .
Викривач – це особа, яка надає достовірну інформацію про корупційне правопорушення, якщо ця інформація стала їй відома під час її трудової, професійної, господарської, громадської діяльності.
Відмінності між викривачем та заявником полягають у тому, що:
1. Закон № 1700 має вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію. Джерелом інформації може бути:
- трудова і професійна діяльність – тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи;
- господарська діяльність;
- громадська діяльність;
- наукова діяльність;
- проходженням служби чи навчання;
- участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
2. Викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення:
- місце вчинення правопорушення;
- час його вчинення;
- особу, яка вчинила корупцію.
Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.
3. Викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені законом способи. Про ці способи йдеться у законі «Про запобігання корупції».
Отже, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію – особа є заявником.
