«Вбивство закарпатського бізнесмена». «Замовний характер». «Замовника і виконавця вбивства власника закарпатських кав’ярень суд випустив на волю”. Під такими крикливими заголовками на деяких закарпатських інтернет-сайтах з’явилися тексти, в яких фігурували з одного боку два киянина, з іншого - загиблий мешканець Москви, який останні роки нелегально проживав у Мукачеві - Олексій Планкін. Позаяк в цій аж надто неоднозначній історії дуже багато перекручено і написано відвертої неправди, варто додати правдивої інформації. Аби громаду Мукачева і в цілому Закарпаття за подачею прес-служби прокуратури Закарпатської області не троїли і не провокували отрутою відвертої брехні, здобреною напівправдою інтернет-маніпуляцій. Бо жодного журналіста тих сайтів на судових слуханнях не було.
Переді мною лежить фотографія. Майже як у відомій пісні. «Фотография 9 на 12». Але фото, яке я споглядаю, не викликає позитивних емоцій. Лише жах і великий жаль від побаченого. На світлині зображено обличчя молоденької жіночки, понівечене побиттями. Синці на обох оченятах, викривлена і опухла ліва частина обличчя, зламаний ніс.
Цю фотокартку датовано 17.11.2012. Подія, наслідки якої можна побачити на світлині, трапилась за день до того. Аби бути точним, скористаюсь цитатою з документу – з листа побитої Катерини Планкіної на Народного депутата, Голову парламентського комітету з питань боротьби з оргзлочинністю і корупцією, Віктора Чумака.
«Побиття відбувалося системно протягом декількох годин, а саме з 21 години 16 листопада 2012 року до 01 години 17.11.2012. І лише періодичні втрати свідомості та побоювання Планкіна, що він мене вб’є, змусили його припинити більш як чотиригодинне знущання наді мною в присутності малолітніх дітей.» «Побиття спричинило серйозні розлади мого здоров’я (було зламано кістки носа, завдано чисельних забиттів від ударів ногами та руками)…»
В цьому листі описано лише одне побиття Катерини Планкіної своїм чоловіком Олексієм Планкіним. Такі побиття і тортури відбувалися систематично на очах у маленьких дітей протягом кількох років.
Та чому молода жіночка змушена була шукати захисту аж в далекому Києві, у цілого голови Комітету ВР з питань оргзлочинності і корупції? Тому що в її рідному Мукачеві правоохоронці не хотіли захистити її від тортур і побиттів постійно п’яного чоловіка. Єдине, на що вони були спроможні – приймати заяви від потерпілої, а згодом закривати кримінальні провадження… Як зізнавався сам Планкін, «за бабло я тут усіх вертів.»
Як нелегал з Росії усіх «вертів» у Мукачеві
Для того, щоб відтворити якомога повну картину проживання Олексія Планкіна у мальовничому куточку Закарпаття – місті Мукачеві, почнемо з його ставлення і поводження з близькими жінками. З дружинами. На одному з закарпатських ресурсів про це сказано обтічно: «Та особисте життя не склалося».
На справді, Олексій Планкін був одружений 4 рази. Про причини розриву чи розлучення з першими двома дружинами історія мовчить, бо лишились вони у Москві, звідки й приїхав Планкін зі своєю третьою дружиною – пані Золотарьовою.
Невдовзі і з нею у Планкіна «особисте життя не склалося», бо бив її напідпитку, про що добре було відомо і сусідам, і мукачівським міліціонерам. «Чомусь» росіянка Золотарьова не дослухалась до російського прислів’я «б’є – значить любить» і накивала п’ятами до рідної Москви. Так накивала, що навіть доньку не змогла забрати. Тож виховання п’ятирічної Марійки, а також маленького сина від шлюбу з Планкіним, впало на тендітні плечі четвертої дружини – молоденької Катерини.
Виховання двох маленьких діточок і напружена робота в кав’ярні, котра вважалася власністю її чоловіка (проте такою не була – авт.), аж ніяк не убезпечили молоду жіночку від рукоприкладства її чоловіка. Як бив Планкін третю дружину Золотарьову, так само продовжував бити і Катерину. І не лише її. Коли за доню спробувала вступитися її мама – Ірина Яворська - Планкін побив і літню мукачівку. Та ще й пригрозив вбити їх обох.
Всі ці факти відомі мукачівським правоохоронцям. Проте, мотивовані Планкіним фінансово (про що росіянин нахвалявся неодноразово), правоохоронці продовжували бездіяти. І навіть три відкриті кримінальні провадження за фактами нанесення тілесних ушкоджень не змусили мукачівських міліціянтів згадати про ретельне виконання своїх службових обов’язків.
Безкарність в родині призводила до безкарності в інших сферах життя. Постійне пияцтво Планкіна загрожувало не лише членам його родини, а й стороннім мукачівцям. Їздячи за кермом у стані алкогольного сп’яніння, Планкін на своєму авто якось примудрився 4 рази (!) за поїздку вчинити ДТП. Добре хоч без людських жертв. І всі ці «бешкети» москвича йому сходили з рук. Поблажливість мукачівських міліціонерів до росіянина не знала меж.
«Фартовий москвич» Планкін міг у центрі міста на підпитку стрибати на капотах чужих авто, та від правоохоронців діяльної реакції було годі чекати. Це ж скільки треба заплатити вартовим порядку, щоб іноземець (до того ж, нелегал, бо Планкін ще й не мав законних підстав проживати в Україні) міг так знущатись і куражитись з правопорядку українського міста, що знаходиться в географічному центрі Європи?
Розв’язка
Але веселе життя росіянина-нелегала урвалось несподівано. Разом з ним припинились і нескінченні побиття його дружини Катерини, котрі відбувалися і після розлучення подружжя. Олексій Планкін був знайдений застреленим у своїй квартирі. За нещасну, вічно побиту вступився її родич – чоловік дружини, киянин В’ячеслав.
Звісно, 53-річний набожний киянин, батько двох дітей, учасник Євромайдану - не збирався стріляти в Планкіна. Вислуховуючи постійні розповіді Каті про численні побиття і тортури, знаючи, що мукачівські міліціонери закривають очі на ці побиття, В'ячеславу не важко було здогадатися, що на Катю очікує або каліцтво від численних побиттів, або смерть (побитій Катерині чоловік погрожував пістолетом біля скроні). Натомість діти опиняться в інтернаті. Та набожний В'ячеслав, батько двох дітей, і в страшному сні не очікував такої розв’язки з Планкіним.
Єдине, на що він сподівався – і це підтверджено в судових слуханнях – поговорити з Планкіним ніби від імені нового нареченого вже розлученої Каті.
В'ячеслав вважав, що розмова уявного мужчини, захисника Катерини, вплине на колишнього чоловіка. Знаючи, що Планкін попри свій нелегальний статус, мав вдома зброю, В'ячеслав мусив теж прихопити стареньку мисливську рушницю, демонстрацією якої хотів, по-перше – запобігти агресії нелегала, по-друге – посилити вимогу припинити переслідувати Катерину та її рідних.
Але єдине, на що не сподівався В'ячеслав – те, що Планкін вийде до нього на зустріч з пістолетом.
Кажуть, передбачити мить здатен лише Бог. Побачивши в руці Олексія Планкіна пістолет, В'ячеслав злякався і вистрілив першим.
В ту мить його супутник Олег сидів в автівці і нічого не підозрював. Збираючись до Закарпаття, В'ячеслав не посвячував товариша в подробиці. Він потребував лише допомоги Олега, як досвідченого водія, на перевалі. І тільки цього.
Фальсифікація справи і суд
Але мукачівські правоохоронці зметикували інакше. Затримавши киян, вони, що називається, заходилися шити справу про замовне вбивство Планкіна. А виконавцем вбивства призначили нічого не відаючого Олега! Тож офіцеру запаса МВС Олегу Білику довелось відсидіти разом з В'ячеславом рік у Закарпатському УВП-9 (Управління виконання покарань).
Метою «шиття білими нитками» вигаданої замовної справи було бажання отримати зірки на погони і збагатитися за рахунок створення проблем людям. Так, зокрема, з батька ні в чому не винного Олега Білика посередник закарпатських правоохоронців забажав 150 (!) тисяч доларів США.
Та суд-таки через рік, вже після Майдану, розглянув справу всебічно і відпустив киян. В'ячеслав фактично відсидів рік за перевищення необхідного захисту, бо не мав умислу вбивати Планкіна, натомість Олега протримали за гратами просто за компанію.
Зараз, у зв’язку з відвертими фальсифікаціями, справа вже понад рік не приймається судами до розгляду.
Маніпуляції в ЗМІ
Тим часом, на деяких закарпатських сайтах справу заходилися перевертати з ніг на голову. Киян називали кілерами, а подробиці побиттів Планкіна своїх дружин ретельно приховували. Небіжчика, з якогось дива, називали власником бізнесу в Мукачеві, хоча в мережі можна відшукати відомості про те, що Планкін ніде не працював. І жодного слова про нелегальний статус росіянина, який мав би бути депортований з України, якби на Закарпатті виконували закони.
Отож, не було б ані побиттів, ані погроз вбити дружину Катерину. Не було б ні ДТП на підпитку, ні інших правопорушень. Звісно, не було б і того смертельного поранення. Не відсиділи б рік за гратами дві шановані в своїх колах людини: учасники Революції гідності - офіцер запасу МВС Олег Білик та В'ячеслав Шовкалюк, щирий християнин, котрий рік свого життя і спокою своєї родини мусив принести на вівтар захисту ні в чому не винної жіночки.
Георгій Удайський, журналіст
