У програмах політичних партій, які, згідно з соцопитуваннями лідирують у передвиборчій гонці, економічним питанням переважно приділена менша увага, аніж, скажімо, питанням безпеки. Що на фоні військової агресії Росії проти України наче цілком закономірно.
З іншого боку, справа ж не стільки в кількості написаного тексту, скільки в його якості. Від цього зрештою значною мірою залежить, чи вдасться «розрулити» ті величезні виклики, з якими зіткнулася українська економіка, система держфінансів, валютний ринок, банківський сектор.
Чи не основна пересторога – партійно-програмні «заготовки» явно не претендують на фундаментальність. В основному переважають правильні формулювання на кшталт «дерегуляція», «зниження податкового навантаження», «боротьба з корупцією» і т.д. Але одні політичні сили або занадто вже обтічно формулюють свої економічні цілі й завдання, інші ж – надміру вдаються до фрагментарної конкретики, через яку не зовсім зрозуміло, чого, власне, економіці на системному рівні слід очікувати.
Водночас як видається, нинішня парламентська кампанія дещо відрізняється від попередніх меншою кількістю сумнівних декларацій (хоча, варто наголосити, в окремих випадках «дискусійності» більш ніж вистачає, особливо, в «радикальному» випадку). Стриманий оптимізм вселяє те, що популістичних обіцянок за рахунок держбюджету озолотити «всіх і вся» якщо не сьогодні, то вже завтра, стало менше (принаймні, в лідерів передвиборчої кампанії). Так, це не від доброго життя. Швидше за все, це той випадок, коли «життя [криза] визначає свідомість». Проте добре, що гіркі уроки засвоюються. Прикро, що занадто високою ціною.
Див. основні програмні положення щодо економічної політики лідерів парламентської кампанії:
Джерело:
