Сьогодні набрала чинності правління НБУ №602 від 25 вересня, в якій передбачена можливість пролонгації кредитів рефінансування, виданих банкам, до 20 грудня 2018 року.
Сама по собі поява такого документу – не дуже хороший сигнал, адже він зайвий раз унаочнює, що банківська система знаходиться, м’яко кажучи, не в оптимальній кондиції, якщо, на думку регулятора, учасникам ринку потенційно може знадобитися така більш ніж відчутна підтримка. Адже на кону – десятки мільярдів гривень, виданих банкам як у 2014 рр., так і в минулі роки (причому йдеться як про кредити на підтримку ліквідності, так і стабілізаційні кредити).
Зрештою, не виключено, що постанова НБУ де-факто фіксує неминуче – у визначений термін багато банків все одно не змогли б повернути регулятору позики, і тому кредитор фактично в безвихідній ситуації йде на реструктуризацію заборгованості. Не особливо радісне враження посилює й те, що зовсім нещодавно НБУ ухвалив рішення про пролонгацію рефінансування до грудня поточного року (погашення якого припало на вересень-листопад). А значить НБУ не очікує відчутного поліпшення ситуації на ринку, як мінімум, в найближчий рік.
З іншого боку, банки-одержувачі рефінансування можуть дещо розслабитися. Для багатьох повернення мільярдів рефінансування ускладнювало і так непросте становище на фоні військово-політичних та економічних подій у державі. Водночас це не обов’язково означає, що життя буде здаватися медом. Як і не означає, що не буде…
Враховуючи величезну ціну питання, а значить у наших реаліях супровідні корупційні ризики, виникає питання – наскільки прозоро й справедливо буде проводитися реструктуризація? Чи будуть зловживання з боку НБУ? Однозначну відповідь на це питання, безумовно, дасть лише практика. Якщо ж опиратися на сам документ, нормативні передумови для цивілізованого проведення реструктуризації заборгованості банків перед НБУ є. Головне – ними скористатися, а не перетворити в інструмент «доїння» учасників ринку або підтримку «фаворитів».
Більш детально можна ознайомитися
Джерело:
