"Тисячі людей сплять на завжди багатолюдних бульварах цього перенаселеного міста, який функціонує в режимі "нон-стоп". Вони живуть на крекерах, бананах і воді в пляшках. Вони прибирають за собою сміття, не шкодуючи часу навіть на відділення пластику й паперу для переробки. Обраний ними щит і символ їхньої справи - зонт: захист від сонця, дощу і перцевого газу, який застосовують сили з охорони громадського порядку", - The New York Times.
"Парасолька не виглядає загрозливо, - каже Хлоя Хо, 20-річна студентка, яка роздає протестуючим яблука, шоколад і вологі рушники. - Це демонструє, наскільки ми, жителі Гонконгу, нешкідливі, але якщо перейти останню межу, то ми все збираємося разом - так ж, як одночасно з`являються парасольки під час дощу".
У русі, в якому вона бере участь, немає певного лідера: натовпи в основному молодих людей займаються самоорганізацією і діють самостійно, відзначають автори статті Кріс Баклі і Остін Ремзі.
Масова сидяча акція протесту в деяких найважливіших ділових районах Гонконгу кинула китайському керівництву виклик - один з найсерйозніших і найнесподіваніших за багато років. Протестуючі вимагають права обирати муніципального главу без бюрократичних перешкод, що забезпечують, щоб тільки бажані Пекіну кандидати виявлялися у виборчому бюлетені, пояснюють журналісти.
"Китайські державні інформагентства зображують акції протесту як результат змови, підтриманого Заходом з метою повалити комуністичну партію. Але те, з чим зіткнулося керівництво в Пекіні та Гонконгу, - це щось чуже партійним мисленню: аморфний рух, непідзвітність якомусь конкретному людині і без певної програми дій ", - йдеться в статті.
«Сильна сторона цих акцій протесту в тому, що він настільки децентралізований, що його неможливо розгромити, заарештувавши лідерів, - вважає Майя Ван, дослідник Human Rights Watch в Гонконзі. - Є, звичайно, і слабка сторона: у міру швидкого розвитку ситуації можуть виникнути замішання і розкол».
"Я прийшла сюди, бо не хочу втратити мій Гонконг, - каже учасниця протесту Бо Аоюен, 20-річна продавщиця магазину одягу. - Я не хочу, щоб Гонконг став новим Китаєм".
День починається, головним чином, з прибуття студентів університетів, пенсіонерів та офісних співробітників середньої ланки, які взяли вихідний або отримали відпустку від начальства, котрий симпатизує руху протесту, розповідають журналісти. Ввечері, коли стає прохолодніше і закінчується робочий день, натовпи ростуть і стають більш розмаїтими. Підлітки роблять уроки на вулицях.
Багато учасників "революції парасольок" визнають, що їх рух цілком може потерпіти невдачу, бути розігнаним черговим натиском поліції або просто затухнути. Але багато хто також говорять, що їх вуличний рух, з його педантичним увагою до гігієни і хорошим манерам, - відбиває щось більше, ніж звичку гонконгців до чистоти.
"За допомогою цього протесту ми хочемо продемонструвати нашу громадянську позицію і бажання мати демократичний уряд. Хоча ця прибирання - дрібниця, вона показує цінності, які повинні розділяти всі громадяни Гонконгу", - каже 21-річний студент-медик Чан Саочін, що допомагав сортувати сміття.
"Жителі Гонконгу настільки схиблені на смартфонах, що оголошення на станціях метро нагадують пасажирам, щоб вони відволіклися від своїх пристроїв і подивилися, куди йдуть, - пишуть Баклі і Ремзі. - Тепер же протестуючі використовують смартфони і соціальні мережі, щоб поширювати новини та чутки про акціях протесту і створювати імпровізовані організації, що гарантують натовпам мітингувальників чистоту, постачання продовольством і збереження здоров`я ".
Підвіз товарів також координується онлайн, за допомогою сторінок на Facebook і Google-документів, в яких перераховано, що необхідно зараз і де: бутильована вода, упаковані закуски, медичні маски і, зрозуміло, парасолі, йдеться в статті.
Джерело:
