Ми родом із дитинства: все, що закладено сім’єю, визначає нашу долю. Долю Віталія Івановича Гудзенка, нині успішного підприємця у сфері сільського господарства, активного громадського діяча і мецената, теж було визначено родиною. Великою і селянською, бо жили і трудилися предки Віталія Івановича на Білоцерківській землі. Батько Іван Антонович, нині покійний, все життя пропрацював у місцевому колгоспі – рівного йому у вправності механізатора у селі Іванівка треба було ще пошукати. З материнською мудрістю Ганни Трохимівни Віталій Іванович звіряє свої вчинки і сьогодні. Є ще дві старші сестри – Валентина і Меланія, що продовжують хліборобські традиції у рідному селі.
А що ж найменший син родини Гудзенків - Віталій? Ріс як усі сільські діти – вставав разом із сонечком, бігав босоніж по сільських луках, допомагав батькам по господарству. А найбільшою нагородою був дозвіл від батька попрацювати на тракторі. Трактористом і пішов у 1985 році працювати після школи у рідному колгоспі «Світанок». Потім, з 1989 по 1992 рік проходив службу у лавах Радянської Армії. «Військова служба стала для мене доброю школою життя. Саме там я став самостійною людиною, здатною повністю брати відповідальність не лише за себе, але й за інших людей», - згадує сьогодні Віталій Іванович.
