Сьогодні офіційний Київ відзвітував, про те, що ми повернули всі борги МВФ,
на що обмінники в свою чергу відреагували підвищенням курсу. При чому сьогодні
ситуація така, що банки не продають валюту, якщо її перед цим не принесли люди.
Судячи з цього розвитку подій, можна констатувати факт, що наразі в країні
великі проблеми з готівкою, а резерви НБУ серйозно вичерпані, оскільки половина
з них, це були кошти МВФ.
Чим нам загрожує така ситуація? Якщо якихось екстраординарних кроків влада
не зробить, а вона їх не зробить, я впевнений, тоді нас чекає повторення
ситуації 2008 року, коли долар лихоманило і він з 5 грн., піднявся до майже 15
грн.. а потім опустився, але вже до 8 грн.
Єдиний крок від влади, який доволі прогнозований, це той, що вона візьме ще
грошей в МВФ, для того, щоб якось звести «кінці з кінцями». Але МВФ прийде в
Україну в грудні, а коли будуть гроші взагалі важко сказати, тому я вважаю, що
з сьогоднішнього дня, починається найважчий період кризи, і якщо його економіка
витримає, то весною буде сезонне пожвавлення. Грошей на разі в казначейства
немає, про це говорив ще у вересні Симоненко, а потім і решта політиків. А
після того, як перерахували з резервів транш в МВФ, то взагалі невідомо за що
будуть виплачуватися з/п, решту платіжних документів, крім з/п, казначейство і
так уже не пускає.
Вихід, для влади на даному етапі, я бачу, проте, це тільки вихід на
короткий строк. Якщо подивитися у перспективу крізь призму, всіх боргів, і
практично нульових залишків на рахунках у казначейства, то стає зрозумілим, що черговий
транш від МВФ є тільки таблеткою, яка знімає біль, але не виліковує хворобу.
Для того, щоб вийти хоча б на стадію пожвавлення економіки, необхідно в
першу чергу, змусити економіку працювати, при цьому точкою опори, можуть стати
галузі, на які раніше взагалі уваги ніхто не звертав. Тут, я б виділив наших
аграріїв, науковців(хоч вони всі за кордоном), ІТ-спецілістів, які зараз
працюють по всьому світі, а в Україні на них немає попиту, хоч і всі
користуються їхніми програмами. Я так вважаю, що без стимулу в науковій сфері
не можна досягти успіху в інших сферах, оскільки науковці зможуть придумати,
інженери втілити це у життя, а держава отримати висококласну продукцію, за
меншу ціну.
Якщо подивитися на історію, країн з G7, то у
всіх спостерігався спочатку ріст науки, а вже потім ріст інших сфер.
