Проблема ЖКГ,
сьогодні стосується кожного громадянина, який живе у місті, або селі. Тому я
вирішив порівняти, як боролися з цією проблемою аристократичні англійці, і що у
них вийшло.
Так в середині ХХ
ст. У Великобританії, як і в теперішній час в Україні, збитковість підприємств
житлово-комунальної сфери простиралася всюди. Тому в 1979 р. Було вирішено
здійснити реформування житлово-комунального господарства і муніципального
управління. До цього в багатьох регіонах країни, одночасно із
загальнонаціональними міністерствами, наданням послуг житлово-комунального
господарства займалися місцеві органи влади, що мали відповідні служби. Їх
діяльність ґрунтувалася на принципах державного адміністрування, тому вони не
приділяли достатньої уваги якості послуг, що надавалися, і ефективності своєї
діяльності в цілому.
Проблеми, що
існували в ті часи в житлово-комунальній сфері Великобританії, схожі з
проблемами, які мають місце на вітчизняних підприємствах, де так само має місце
надмірна бюрократизація і політизування процесу управління, надмірність
штатного персоналу. Все це перешкоджало ринково орієнованому ухваленню рішень і
призводило до низької продуктивності і нецільового використання бюджетних
коштів.
Головною причиною
незацікавленості підприємств житлово-комунальної сфери в задоволенні потреб
населення було отримання коштів з бюджету. Для подолання існуючих труднощів у
сфері житлово-комунального господарства функції місцевих муніципалітетів були
делеговані незалежним від них компаніям на договірних основах.
В результаті було
створено 109 спеціалізованих агентств, в яких отримали роботу більше половини
державних і муніципальних службовців. За місцевими органами влади був
закріплений обов’язок приводити конкурсні торги на право надання послуг
населенню. В рамках даного напряму проводилася політика партнерства у сфері
надання послуг населенню між державою, яку представляли місцеві органи влади, і
приватним бізнесом.
Держава також
стимулювала конкуренцію в наданні житлових послуг, зокрема між муніципалітетами
і житловими асоціаціями. В ході реформування муніципалітети ставали органами,
що не надають послуги, а дозволяють їх надавати. В результаті управління
житлово-комунальним господарством перейшло рішення щодо об’єму послуг, що їм
надавалися.
Велика увага
приділялася перевірці якості послуг, що надавалися підприємствами
житлово-комунальної сфери. Для її визначення були введені різні вимірювані
параметри. Зокрема, був встановлений максимальний час дозвону до диспетчерської
служби 30 секунд. Якщо споживачеві доводилося чекати більший час він мав право
скаржитися. Також буди чітко визначено час виконання заявки по усуненню
недоліків
