Всі конфлікти, які виникають сьогодні між владою та
опозицією, це питання вектору рухатися? Куди повинні йти українці, і майже всі
соціологічні опитування, підтверджують те, що українці самі не знають куди вони
хочуть

mso-ansi-language:UK">ЄС 40%
mso-ansi-language:UK">РФ 30%
mso-ansi-language:UK">Не визначилися 30%.
mso-ansi-language:UK">Така невизначеність серед населення, породжує і певні конфлікти в вищих політичних колах, які прагнуть до влади. Невизначеність це просто колосальна зброя в руках влади, оскільки, є можливість для маневру, і є резерв голосів(30% що не визначилися).
mso-ansi-language:UK">Та що хоче простий народ, напевне все ж таки стабільності і впевненості в завтрашньому дні, як це було в СРСР. Також у більшості населення ще залишається ностальгія по СРСР, яка ще невідомо коли згасне, і цей вогник живить різні політичні сили, коли вони намагаються відновити співпрацю з РФ. І це для частини населення наче відновлення СРСР, звідси і підтримка.

mso-ansi-language:UK">Інша частина населення хоче у ЄС, вона також за стабільність, але ця частина хоче бути у Європі, незважаючи на те, що Україна вже є Європа, і ми є географічним центром Європи, хоча довести це якомусь німцеві, що Україна це Європа, на практиці майже не можливо!
mso-ansi-language:UK">Так от, вектори різні, але ціль одна, хочемо стабільності. Напевне, потрібно перефразовувати всі політичні гасла, має вийти щось типу: «Ми хочемо стабільності», і інструментами при цьому будуть вступ в ЄС, або в МС.
mso-ansi-language:UK">Тепер, ціль є, інструменти є, залишилося використати їх правильно, щоб це було вигідно в першу чергу для народу, а вже потім, для політиків.

mso-ansi-language:UK">Стабільність, це те поняття яке об’єднує ЄС, і СРСР, хоч і це різні часові проміжки різних держав, але саме стабільність давала людям те, чого не може дати сьогодні ні влада, ні опозиція в Україні.
mso-ansi-language:UK">Тому, висновком до цього всього можна сказати таке гасло «Ми хочемо жити в Єросоюзі, але щоб було як в СРСР»!!!
Назад пути нет!!! Только вперед!
Парадокс сучасного суспільства, ми не розуміємо, те що маємо, і не боремося за те, що хочемо(