Не втримався і вирішив написати пост про бокс, а саме про
вчорашню перемогу Володимира Кличка, над росіянином Олександром Повєткіним.
Переглядав бій, і мені було жаль сусіда з ближнього
зарубіжжя, оскільки проти, Володимира з таким стилем так не можна боксувати,
звичайно азартності в росіянина було дуже багато, але виконавської майстерності
обмаль, що і засвідчив результат!
Бій міг скластися по іншому, якби росіянин зміг
зблизитися з Володимиром, але Володимир просто по гросмейстерськи нівелював все
бажання зблизитися Повєткіна, після чого перевага Володимира на дальній
дистанції стала ще відчутнішою.
Хочеться порадити Повєткіну згадати бій Валуєв Чагаєв,
коли узбекистанець постапався в антропометрії набагато більше ніж Повєткін
Кличку зумів виграти, я вважаю, той бій найкращим у виконанні Чагаєва, оскільки
Чагаєв нівелював чужі козирі і використав власні.
Також під час перегляду вчорашнього бою, я задумався над
тим, що було б з нашим спортом, та й з російським, якби спортсмени третирувалися
разом(як в СРСР). Чому навіялися ці думки? Тому, що якби у Повєткіна такі спортсмени
як Кличко були кожен рік, то він би розумів що йому необхідно робити, а так
Кличко і Повєткін це різні країни, різні федерації і спортивні бази, і конкуренції
в середині країни немає!
Після розпаду СРСР, сотні тисяч спортсменів роз’їхалися в
різні країни, найбільше постраждала напевне Росія, хоча й Україна, якщо не на
першому, то на другому місці з великим відривом від інших країн.
Якщо уявити, що спортсмени мають шалену конкуренцію в
середині країни, то і на міжнародній арені вони б виступали набагато краще, ніж
є на сьогоднішній день!
Уявіть коли чемпіонат країни виграти важче ніж олімпіаду,
хіба це погано? Думаю і у нас в країні буде такий етап, але поки, що ми повинні
бути раді спортсменами, які в нас є і виховувати майбутнє покоління, тоді є
шанси, що вони будуть більше вигравати!
