Політична ситуація в Україні сьогодні визначається двома
ключовими завданнями, які вирішуються на самому високому рівні: забезпечення
спадкоємності президентської влади(як в 2002 році), і питання Тимошенко. Саме в
цьому контексті слід розглядати всі події, які трапляються в Україні: випуск
Луценко, торгова «війна» з РФ, яка вирішується в телефонному режимі, спроби
зміни Конституційного та виборчого законодавства, тривалі блокування трибуни, а
також затягування з перевиборами в Києві.
mso-ansi-language:UK">Специфіка політичного режиму в Україні така, що конфлікти виникають між опозицією та регіоналами, але виникають ситуативно, і часто один конфлікт переходить в інший(наприклад штурм Врадіївського СІЗО, потім штурм Святошинського СІЗО, захоплення агрофірми Корнацьких), без реального результату. При чому взяти щось гарне для себе не може ні одна ні інша, сторона, в чому причина такої беззубості не відомо, але якщо такі речі будуть робитися на національному рівні, хто ж тоді нас поважатиме на міжнародному? mso-ansi-language:EN-US">
mso-ansi-language:UK">Політична система України складається з 3-х елементів: олігархічного («сім’я»), громадсько-політичного(громадські та правозахисні організації, системні партії) і адміністративного (який все більше використовується в допомогу «сім’ї»). При чому особливістю є те, що олігархічний клан через президента, часто використовує адміністративні методи впливу, при чому не тільки для створення фінансового ефекту, а й соціального(наприклад акції ПР «Проти фашизму», на противагу акції опозиції «Україно Вставай», коли на мітинги йшли працівники державних структур)
mso-ansi-language:UK">Сьогодні система центральної виконавчої влади в Україні функціонує за схемою, коли існує щонайменше 3 центри прийняття рішень у системі виконавчої влади(президент, сама партія регіонів, і олігархічні клани, і дуже часто думки їх розходяться, при тому, що тут не враховується думка опозиції, і громадськості), а тому відсутній єдиний центр контролю за реалізацією і відповідальністю за ці рішення.
mso-ansi-language:UK">Система центральної виконавчої влади в Україні випливає те, що:
-
система
правоохоронних органів в Україні не є автономною політичною і управлінською
одиницею. Вона сьогодні включена в систему виконавчої влади, однак на практиці
фактично підконтрольна лише Президенту.
-
фінансова
інспекція є автономною структурою і функціонує самостійно від Уряду. А на
практиці керівник цього органу виконавчої влади дозволяє не лише не
погоджуватися з Урядом загалом, а фактично підконтрольна лише Президенту.
-
обласні
й районні державні адміністрації є майже самостійними щодо виконання
управлінських рішень і орієнтуються виключно на позицію Адміністрації
Президента, а не Уряду.
mso-ansi-language:UK">За такої системи керування країною, коли призначає на посади один владний інститут, а відповідає за діяльність цих людей на їхніх посадах зовсім інший, рано чи пізно може настати критичний момент для всієї системи державної влади, коли всі демонструватимуть безпорадність у вирішенні невідкладних проблем, а деякі навіть, некомпетентність і безвідповідальність.
