Чому старі фільми переглядають знову і знову…
Багато з молодого покоління бачили картину, коли по
телевізору йде, черговий фільм радянського розливу, і вся сім’я збирається щоб
його подивитися, при чому, там немає ні бійок, ні стрілянини, таких цікавих нинішній
молоді.
Я спробую роз’яснити молодшому поколінню, чому фільми в
яких немає бійок, чи стрілянини, можуть приносити задоволення від перегляду, і
їх хочеться переглядати знову і знову.
В союзні часи було знято дуже багато якісного кіно:
«17 миттєвостей весни»
«Москва сльозам не вірить»
«Іван Васильович змінює професію»
«Службовий роман»
«Операція И, та інші пригоди Шурика»
«Кавказька полонянка»
«Самогонщики»
У всіх цих фільмах на передній план виходять прості люди,
які здійснюють незвичні подвиги, відкриваючи всім, а також самому собі риси
характеру, які раніше, були героям невідомі(Іван Васильович стає царем, героїня
«Службового роману» змінює імідж, героїня фільму «Москва сльозам не вірить»
стає успішним керівником, після всіх життєвих труднощів). І як такі фільми
можна порівняти наприклад з тим самим Джекі Чаном(проти нього нічого немаю),
який на протязі фільму здійснює тільки трюки, а також бійки, так це
сподобається молодшому поколінню, але більш дорослому необхідно фільм зі
глибоким задумом, щоб було над чим подумати до кінця фільму.
Радянські фільми Ельдара Рязанова, Валерія Тодоровського
і Леоніда Гайдая заворожують тим, що весь сюжет взятий з життя, і на місці
будь-кого з героїв може стати будь-хто з нас. А яка ймовірність того, що Ви
продавець піцци, знаєте кунгфу, і будете рятувати дівчину, яка в майбутньому
стане Вашою сестрою, від її дядька(фільм «Закусочна на колесах»).
Радянські фільми можна ще охарактеризувати, як старі
добрі фільми. Саме так їх в більшості називають, і перегляд їх викликає, тільки
позитивні емоції. Що не завжди можна сказати, про сучасні фільми катастрофи,
бойовики трилери, навіть фільми, яким присуджена премія Оскар не завжди збирають
біля телевізора стільки глядачів, як «Москва сльозам не вірить».
Фільми, які були зняті геніальними режисерами не
помирають, їх не можна назвати фільмами-на-один-раз, це фільми, які
проповідують добро, силу людського духу, кохання(але не секс), і
сьогоднішньому, українському, а також російському кінематографу є куди рівнятися, і за що
боротися, мільйони глядачів на протязі 30-ти років, при чому кількість не
зменшується, ось дійсно вартісний показник якості фільму!
