Счастлив сумевший
превратить профессию в хобби,
а хобби - в
профессию.
Сьогодні часто можна побачити картину, коли студент на
відмінно закінчує ВУЗ, виходить на ринок праці, а там його чекає розчарування,
виявляється він там не потрібен. Зазвичай йому кажуть, у тебе немає досвіду
роботи, якщо це був розумний студент, і він працював, під час навчання в
університеті, тоді це вже інша ситуація, але таких близько 5%.
Можлива ситуація, коли студент вчився на бюджеті, тоді
він має відпрацювати 3 роки на підприємстві, яке його б мало забрати, але на
практиці, йому підписують папірець, ставлять там печатку, і він покидає
підприємство знову виходить на ринок праці. При чому такого роду ситуація може
мати неприємну розв’язку для студента, оскільки, якщо ВУЗ перевірять і
виявиться що він не працює на підприємстві, тоді його попросять повернути
кошти, які були витрачені на його навчання. І хоч всі міжнародні закони на
стороні українських студентів, українські суди ще не винесли жодного
позитивного вироку, для студентів.
Але повернемося на ринок праці, кваліфіковані кадри
завжди всім потрібні, але роботодавці не часто беруть на роботу студентів…
виникає питання чому?
По перше, роботодавці вважають, що студентів необхідно навчати,
але при цьому забувають, що студенти володіють значними теоретичними знаннями,
але в них немає тільки практичного досвіду.
По друге, роботодавці, хочуть спеціаліста, який би
працював, з першого дня, але забуваються, що навіть кваліфікованому спеціалісту
необхідно мати час на адаптацію.
Тепер подивимося на студента, у нього червоний диплом,
високий середній бал, але оскільки, в нього немає стажу роботи, його не хочуть
брати навіть на найпростішу роботу по спеціальності, наприклад він по
спеціальності фінансист.
Тоді наш фінансист починає шукати, якусь роботу по
суміжній спеціальності, страховим агентом, бухгалтером, касиром обійшовши з
десяток співбесід, він повністю розчаровується в своїй спеціальності, вважаючи
що вже не здатний отримати роботу по спеціальності, повністю міняє профіль, і
розпочинає з нуля, на першій роботі де його візьмуть. Звісно це трапляється не
з всіма, але переважна більшість сьогоднішніх випускників, переважно працюють
не за своєю професією.
Якщо повернутися на 30-40 років назад, у СРСР, тоді
побачимо там протилежну картину, люди майже завжди працювали по своїй
спеціальності. Це було пов’язано з тим, що на навчання відправляли від колгоспу(якщо
це сільський житель), і потім людна
поверталася працювати в цей колгосп, вона точно знала що буде мати цю роботу, і
що в неї буде житло, в селах тоді були і лікарні і школи, і дошкільні заклади.
Крім того, якщо ти вчитель, то обов’язково брали
працювати вчителем, а інженера інженером, не було такого що пропонували, місце
вчителя інженеру, стандарти, які були при союзі в плані професій були набагато
вищі ніж сьогодні. Сьогодні картина протилежна, якщо на підприємстві працюють
твій кум, брат чи сват, тебе можуть взяти навіть начальником, аби були зв’язки,
а при СРСР, піднімалися по службовій кар’єрі тільки найкращі працівники, тільки
передовики виробництва.
Якщо порівняти ситуацію на трудових ринках СРСР, і
України, то в СРСР, ти міг своєю працею досягти набагато більше ніж сьогодні.
Сьогодні люди важко працюють, а взамін навіть пенсії не отримають нормальної,
коли в тому ж СРСР, можна було без проблем заробити, або отримати від заводу
квартиру. А задумайтеся, чи може студент сьогодні після закінчення ВУЗу, знайти
собі високооплачувану роботу, або заробити на квартиру?
