Різні в нас дороги, різні в нас шляхи,
Хто знає як будем
далі ми іти
Я піду на право –
поруч.. пройдеш ти,
Глянеш так
недбало…наче з висоти.
Я – всміхнусь
лукаво
В серці здавлю
жаль.
І про себе мовлю:
«Що ж
нехай…прощай,
Не велике горе,
краще знайду я,
Я ж уже ніколи не
буду твоя».
Трішки сили волі,
два відерця сліз,
Наче виклик долі
на серці поріз.
Шоб он споткнулся!