Українська питна вода - що робити?

Ми її п'ємо літрами - бутильовану, джерельну, колодязну і навіть

... з-під крана. Ми в ній купаємося. Знову ж таки, де пощастить - під

душем на дачі, в сільському ставку або на заміському озері, в річечці,

великий річці, море, океані. Адже, як встановили дослідники, 80% хвороб

люди набувають через погану води.

І тут ми «перші з кінця»

Навіть

провладні чиновники визнають сьогодні, що українська питна вода -

найгірша в Європі. А британські дослідники назвали її найбільшою нашою

бідою. Цілюща волога надходить в водопроводи в основному з річок, які в

Україні «забруднені» і «дуже забруднені ». Сама погана за санітарно-хімічними показниками вода в

Дніпропетровській, Луганській, Донецькій, Запорізькій, за

бактеріологічними - в Луганській, Донецькій, Кіровоградській і

Запорізькій областях. Майже три чверті українців напуває Дніпро. І майже

всі промислові та побутові стоки потрапляють туди ж. Тому, чим нижче

місто за течією Славутича, тим брудніше в ньому вода. А в річку Рось, за

даними Всеукраїнської екологічної ліги, скидають відходи понад 60

підприємств. Живить ж ця річка шість районних центрів. І вже зовсім

неякісної річка дотекает до жителів Корсунь-Шевченківського. Тільки в

трьох кримських населених пунктах - Сімферополі, Севастополі та Ялті -

каналізаційні стоки чистять, в інших просто зливають в море. Також,

згідно з дослідженнями, не відповідає санітарно-епідеміологічним нормам

вода в половині колодязів і свердловин страни.Зато в Києві цілюща

волога, як запевняють у столичній СЕС, «відповідає ГОСТу». Але цей

документ датується 1982 роком. У нас по-старому воду контролюють по 28

компонентам, в той час як в США, наприклад, беруться до уваги більше

сотні параметрів. Та й наявне на сьогодні в вітчизняних лабораторіях

обладнання не здатне забезпечити вимір і контроль всіх необхідних

показників.

Другая проблема - старі, гнилі і іржаві труби, що

ведуть до наших квартирах. За даними Державної житлово-комунальної

інспекції, в аварійному стані знаходиться майже 30% українського

водопроводу.

Що смачніше: коктейль з хлором або фосфатом?

Жителі Ужгорода, Львова, Хмельницького та Луцька п'ють воду не з

річок, а з підземних джерел. Однак хоч вода там більш-менш чиста, вона,

як кажуть вчені, дуже жорстка, містить багато лугу і мало кисню. А це

серйозно збільшує ризик інфарктів і жовчнокам'яних захворювань.

Що

стосується води з річок, так для знезараження комунальникам доводиться

додавати в неї хлор. Причому влітку більше, ніж у прохолодну пору року,

тому у воді утворюються органічні сполуки, які стають причиною ракових

пухлин. «Хлор робить негативний вплив на нервову систему,

кровопостачання, печінка, нирки, кістковий мозок і імунітет, - пояснює

лікар-терапевт Ірина Огурцова. - Так що пити водичку з кранів

категорично не можна. Потрібно хоча б дати їй відстоятися або

прокип'ятити, але і це не кращий варіант ». Колишній міністр екології

та природних ресурсів Микола Злочевський стверджував: в нашу країну

несанкціоновано ввозять побутову хімію з фосфатами, а наші очисні

споруди не можуть видаляти їх з води. «Потрапили в воду фосфати (а їх

потрапляє величезна кількість) провокують її цвітіння, з'являються

незрозумілого походження водорості, всякі палички і нові захворювання

», - говорив міністр, підкреслюючи, що в Європі вже давно використовують

більш безпечні миючі засоби. До того ж у деяких географічних зонах

Україні є природні вогнища патогенних мікроорганізмів в атмосфері,

грунті, воді, рослинному і тваринному світі. Є райони з підвищеним

природним радіоактивним фоном, а також забруднені після аварії на ЧАЕС.

В окремих регіонах зустрічаються захворювання, викликані недоліком,

надлишком або дисбалансом мікроелементів у воді. І все ж основною

причиною збільшення числа онкологічних та інших хвороб залишаються

неочищені стічні води промисловості, сільського господарства і

комунально-побутової сфери.

Так, стоки деяких підприємств містять важкі метали, поліциклічні ароматичні вуглеводні, феноли, нафтопродукти

і

т.д. У залежності від ступеня небезпеки, важкі метали підрозділяють на

класи. До першого (самому небезпечному) відносяться миш'як, ртуть,

селен, свинець, цинк. До другого - кобальт, нікель, мідь, молібден,

сурма, хром. До третього - ванадій, вольфрам, марганець, стронцій.

Багато хто з них здатні викликати серйозні захворювання внутрішніх

органів і навіть рак. Значна частина цих речовин володіє канцерогенними і

мутагенними властивостями.

Найбільш відомий з поліхроматичних

вуглеводнів бензапірен, який утворюється в процесі згорання органічного

палива. Особливо висока його концентрація навколо підприємств

паливно-енергетичного комплексу, котельних станцій теплопостачання, в

місцях скупчення або руху автомобільного транспорту. Ця речовина

належить до першого класу небезпеки, оскільки викликає онкологічні

захворювання.

У сільськогосподарському виробництві широко

використовуються мінеральні добрива, в результаті нітрати, фосфати і

калій скупчуються в грунті і воді. З нею, а також з фруктами і овочами,

«хімія» потрапляє в організм людини, в травному тракті перетворюється в

небезпечну отруту - Нітрит. До нього особливо чутливі діти грудного

віку (в 100 разів сильніше, ніж дорослі), і розведення поживних сумішей в

такій водичці може привести навіть до загибелі немовляти. В даний час в

світі налічується більше тисячі отрутохімікатів, які використовуються в

сільському господарстві. З дощами вони потрапляють в колодязі і річки,

де зберігають свої небезпечні властивості протягом багатьох років. Крім

«хімії», в брудній воді містяться патогенні мікроорганізми, здатні

викликати епідемії інфекційних і паразитарних захворювань, таких як

холера, черевний тиф, сальмонельози, дизентерія, амебіаз, лямбліоз,

вірусний гепатит, поліомієліт, лептоспіроз і т.д. Так що досить тільки

викупатися в зараженій воді, щоб обзавестися дуже неприємною, а часом і

смертельно небезпечною хворобою.

Назад, в дольодовиковий період

Оскільки сподіватись на те, що вода стане краще не приходиться, вихід один - самим подбати про

її очищення.

Можна, звичайно, купувати бутлі з водою або пропускати

водопровідну крізь різні фільтри, як робить більшість українців. А

жителі Житомира користуються так званою талої водою, яку випускає одне з

підприємств міста, що має патент на особливу очистку. Винахід тут

тримають в секреті, відомо лише, що вода проходить через численні

фільтри, ультрафіолет і мінералізатор, а на виході її структура

відповідає тій, що була біля води дольодовикового періода. Окрім

житомирян, «талу воду» п'ють в Бердичеві та Євпаторії. А в

Дніпропетровську, Луганську, Вінниці та Боярці готуються до запуску

подібних очисних станцій. Цікавляться ними і в ОАЕ.

Ніхто не подбає про наше здоров'я, крім нас самих!