Діалог з собою

2012-01-11 15:01 498 Нравится 2

Скажи чому, так сумно знов

Чому знов сіра і похмура осінь

Сховала нашу радість і любов

Під покрив листя, що лягло мов простінь.

Скажи чому, у небі журавлі

Кудись летять, невже скінчилось літо.

Й відносять в вирій на крилі

Тепло, а з ним й польові квіти

Скажи чому, весь день л'є дощ

Й на землю падає мов сльози

Й приспати не допомага ніщо

В моїй душі, ці нескінченні грози.

Скажи чому, лягають на папір

Рядки, що сповнені страждання

І чому більшість, до сих пір

Не вірять в те, що є кохання.

Скажи чому, я й досі не зустрів,

Свою одну, жадану половину?

А поки що живу в полоні цих віршів.

Й тебе чекаю, лиш одну, єдину.

Скажи де той, хто б зміг допомогти?

Знайти омріяну

країну...

Там де щасливий я і ти,

Де щирі всі, й радіють без упину!!!

Та все чудово, мине час

І ми підем у безкінечність, вічність...

Й можливо хтось згадає нас...

Як тих хто, зберігав до віршів вірність.

Комментарии (0)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Вы поддерживаете запрет посещать закрытые публичные помещения людям, не вакцинированным от COVID

Реклама