Діалог з собою

2012-01-11 15:01 463 Нравится 2

Скажи чому, так сумно знов

Чому знов сіра і похмура осінь

Сховала нашу радість і любов

Під покрив листя, що лягло мов простінь.

Скажи чому, у небі журавлі

Кудись летять, невже скінчилось літо.

Й відносять в вирій на крилі

Тепло, а з ним й польові квіти

Скажи чому, весь день л'є дощ

Й на землю падає мов сльози

Й приспати не допомага ніщо

В моїй душі, ці нескінченні грози.

Скажи чому, лягають на папір

Рядки, що сповнені страждання

І чому більшість, до сих пір

Не вірять в те, що є кохання.

Скажи чому, я й досі не зустрів,

Свою одну, жадану половину?

А поки що живу в полоні цих віршів.

Й тебе чекаю, лиш одну, єдину.

Скажи де той, хто б зміг допомогти?

Знайти омріяну

країну...

Там де щасливий я і ти,

Де щирі всі, й радіють без упину!!!

Та все чудово, мине час

І ми підем у безкінечність, вічність...

Й можливо хтось згадає нас...

Як тих хто, зберігав до віршів вірність.

Комментарии (0)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Как считаете, коронавирус, вызывающий COVID-19, был создан искуственно?

Реклама
Реклама