Скажи чому, так сумно знов
Чому знов сіра і похмура осінь
Сховала нашу радість і любов
Під покрив листя, що лягло мов простінь.
Скажи чому, у небі журавлі
Кудись летять, невже скінчилось літо.
Й відносять в вирій на крилі
Тепло, а з ним й польові квіти
Скажи чому, весь день л'є дощ
Й на землю падає мов сльози
Й приспати не допомага ніщо
В моїй душі, ці нескінченні грози.
Скажи чому, лягають на папір
Рядки, що сповнені страждання
І чому більшість, до сих пір
Не вірять в те, що є кохання.
Скажи чому, я й досі не зустрів,
Свою одну, жадану половину?
А поки що живу в полоні цих віршів.
Й тебе чекаю, лиш одну, єдину.
Скажи де той, хто б зміг допомогти?
Знайти омріяну
країну...
Там де щасливий я і ти,
Де щирі всі, й радіють без упину!!!
Та все чудово, мине час
І ми підем у безкінечність, вічність...
Й можливо хтось згадає нас...
Як тих хто, зберігав до віршів вірність.
