Проблеми зварювання межі століть

Протягом останнього століття зварювання стала однією з поширених технологічних процесів. Важко назвати якась інша процес, який розвивався б із той самий інтенсивністю, а, по розмаїттям й обсягів застосування було б порівняємо із зварюванням. Рішення безлічі найважливіших технічні проблеми сучасності нерозривно пов'язане з необхідністю отримання сполук, здатних працювати у різних умовах, зокрема і екстремальних. Тому є підстави припускати, що у ХХI столітті зварювання продовжуватиме інтенсивно розвиватися. Напередодні наступного століття не зайве подумати над можливими шляхами подальшого вдосконалення зварювання. Безсумнівно, що зварювання плавленням залишиться основою зварювального виробництва. Сучасні засоби зварювання плавленням засновані на використанні поверхневих джерел нагріву з інтенсивністю від 1.104 до 1.108...1.109 Вт/см2. Здається, що за таких широкому діапазоні інтенсивності нічого не винні приводу пошуку нових засобів нагріву металу. Проте, існують і, можна вважати, у майбутньому виникнуть нові шляхи нагріву металу під час зварювання плавленням. Однією з цих проблем є зв'язок між інтенсивністю джерела нагріву і тиском на рідкий метал. При низькою інтенсивності нагріву проплавление основного металу здійснюється шляхом теплопередачі через рідкий метал. За більш високої інтенсивності (наприклад, при дугового механізованої зварюванні) із боку джерела нагріву діють сили електромагнітного походження, які частково витісняють розплавлений метал з ванної і тим самим сприяють проплавлению основного металу. При подальшому збільшенні інтенсивності нагріву визначальним чином вплинути на витіснення рідкого металу з ванної набуває реакція парів. Це притаманно променевих способів зварювання, що саме воно визначає перевагу променевих способів зварювання як засобу, що дозволяє при щодо невеличкому значенні погонной енергії отримувати глибоке проплавление. Пароутворення - це бурхливо протекающий як важко керований процес. Стохастичность його перебігу призводить до появи дефектів формування швів, котрий іноді зміну хімічного складу металу. От і доводиться рахунок коштів автоматизованого управління перерозподіляти потужність джерела нагріву поверхнею ванни, тобто знижувати інтенсивність нагріву задля забезпечення більш-менш спокійного перебігу процесу. Тому виникла потреба отриманні нових засобів, які б ширші змогу управління проплавлением. Зокрема, однією з прикладів у цій галузі є створення Інститутом електрозварювання їм. Е.О. Патона способу дугового зварювання по активирующему флюсу. Такий спосіб там отримав назву АТИГ. Активирующая добавка викликає стиснення дуги, що зумовлює посиленню електродинамічного на метал, підвищенню інтенсивності його поверхового нагріву як наслідок, до різкого зростанню глибини проплавления. У можливо ефективне використання для зварювання потужних диодных лазерів, які мають коефіцієнт корисної дії більш ніж 10 разів більше проти газоразрядными і звичайними твердотільними лазерами. Безумовно, розширюватиметься застосування електронно-променевої зварювання в вакуумі завдяки її унікальної можливості зварювати за прохід метали великий товщини. Значно збільшити габарити свариваемых виробів дасть можливість широке використання електронно-променевої зварювання в локальному вакуумі. Ймовірно, у майбутньому завдяки успіхам у різноманітних галузях фізики буде створено нові засоби нагріву металу, придатні зварювання плавленням. Зокрема, доцільний пошук коштів нагріву, у яких поверхове виділення енергії узгоджується з об'ємним. Вирішальне впливом геть розвиток дугового зварювання на початку справила винахід вкритого електрода. Завдяки цьому відкрилася перспектива отримання зварних сполук справді високої якості. Наступним принципово новим етапом було визнано створення в 30-х рр. технології зварювання під флюсом, що дозволяє механізувати процес зварювання і тим самим багаторазово підвищити продуктивності праці і підвищити якість сполук. У 40-х рр. за захистом металу і неплавящегося електрода використовують інертний газ - аргон. Нині це надзвичайно поширений спосіб зварювання. Наступне десятиліття ознаменувалося тим, що її доведено можливість захисту металу активним газом - вуглекислим. З'явилися подвійні, потрійні і навіть четверні суміші активних газів. По поширеності механізована дуговая зварювання в активних газах вийшла друге місці після ручний дугового зварювання, а деяких країнах цей спосіб випереджає останню. Безсумнівно, і далі тривати пошуки досконаліших засобів і засобів захисту розплавленого металу тяжіння довкілля з використання їх при рафинировании металу шва (деяких випадках при легировании його), і навіть формуванні сполуки. Усе це вимагає розвитку теоретичних основ нестаціонарного взаємодії рідкого металу з довкіллям. Необхідні вивчення процесу освіти зварного сполуки, гідродинаміці ванни з урахуванням безлічі чинників, зокрема існування поверхневих і об'ємних сил різного походження, залежності поверхового натягу від температури та інших. Нові знання на цій галузі потрібні задля її подальшого вдосконалення процесів зварювання плавленням. Ще 50-х рр. з'явилася электрошлаковая зварювання. Свого часу цей спосіб зварювання мав велике значення у розвиток важкого машинобудування. Заводи з'явилася можливість створювати великі металеві вироби за обмежених потужностях ливарного і ковальського виробництв. Проте якщо з обладнанням заводів важкого машинобудування потужними пресами, сталеплавильными печами великий ємності, ні з створенням способів зварювання у вузьку розбирання інтерес до электрошлаковой зварюванні поступово зменшився. Спричинив цю було, крім згаданих причин, необхідністю високотемпературної термічної обробки виробів після электрошлаковой зварювання. Дослідження останніх, виконані нашому, встановили, що швидкість электрошлаковой зварювання можна істотно збільшити (в 4-5 раз) і тим самим зменшити перегрів металу; у своїй цей спосіб дозволяє без термічної обробки отримати вироби із необхідним комплексом властивостей. Ефект було досягнуто завдяки інтенсифікації гідродинамічних явищ, які у зварювальної ванній шляхом комутації токоподводов до електродах і крайкам вироби. Є підстави припускати, у найближчі роки электрошлаковая зварювання з нового варіанті займе своє достойне місце у процесі виробництва товстостінних виробів. До перших спроб практичного застосування зварювання плавленням пов'язані з виконанням ремонтних робіт. І тепер у вигляді зварювання викликають працездатне стан безліч найрізноманітніших технічних споруд, машин і творення механізмів. Не втратить свого величезного значення ремонтна зварювання у майбутньому. Тим більше що, технологія ремонтної зварювання розвивається слабко. Турбота навколо нею стороннім поглядом фахівців які завжди відповідає її значенням. Треба вдосконалювати техніку й кошти підготовки виробів до ремонту, створювати спеціалізоване зварювальне устаткування, зокрема і механізоване, нові зварювальні матеріали, щоб забезпечити отримання сполук високої якості за скрутних умов ремонту, створювати технологію ремонту без попереднього нагрівання виробів і вирішувати силу-силенну інших технологічних завдань. Найважливіша значення має тут вдосконалення способів дефектоскопії виявлення в польових умовах різноманітних ушкоджень, зокрема коррозионного походження. Можна навести чимало прикладів використання способів зварювання плавленням для особливо износостойких виробів. Цей напрям у подальшому отримає належне розвиток. Тут є дуже великий полі для діяльності головним чином материаловедческом плані, соціальній та пошуку найефективніших технологій отримання в наплавленном шарі интерметаллидных та інших особливо твердих включень в міцної і пластичній матриці. Для тонких наплавок знайдуть застосування микроплазма і лазерне випромінювання. Подальше вдосконалення технології наплавки насамперед необхідне ремонту безлічі деталей машин і європейських механізмів, які піддаються абразивному зносу. Останнім часом успішно прогресує технологія нанесення покрить напилюванням з допомогою газового полум'я, плазми, детонації, і навіть з урахуванням електронно-променевого випаровування та конденсації матеріалів вакуумі. Напилювання вдало доповнює наплавку і конкурує із нею у окремих обмежених областях застосування. Потрібно розвивати і напилювання, і наплавку. Повинна вдосконалюватися технологія наплавки робочих поверхонь виробів, що працюють у різних агресивних середовищах. Багато вироби, изготавливаемые нині з дорогих сплавів з урахуванням заліза, нікелю, міді, титану, можна було б одержувати з дешевших матеріалів. І тому потрібні нові економічновигідні і надійні технології плакирования. У другій половині сучасності сформувалися ставлення до фізичних явищах, що протікають під час зварювання плавленням, і причинах виникнення тріщин, пір та інших дефектів зварних сполук. Багато явища отримали вдосталь повне математичне опис. Знаходять застосування різні бази експериментальних даних, і експертні системи. Проте ми продовжуємо витрачати кошти, сили та час на виготовлення безлічі зразків і їх випробування. Вочевидь, що у недалекому майбутньому однією з основних завдань у сфері теорії зварювальних процесів буде доведення і взаємна ув'язка математичних моделей усього розмаїття явищ до того рівня досконалості, коли він проведення експерименту з металом стане особливим винятком. Останніми роками ознаменувалися впровадженням у дугову зварювання джерел харчування инверторного типу. На відміну від традиційних вони забезпечують рівномірну завантаження фаз електричної мережі, мають коефіцієнт потужності, близька до одиниці. Їх маса кафе і габарити значно зменшилися. Та найголовніше перевагу полягає у найширші можливості свідчить, що відкриваються щодо автоматичного управління зварювальним процесом. Впливати на перенесення електродного металу, рух металу у зварювальної ванній, отже, і кристалізацію шва, його дегазацію, формування зовнішньої поверхні можна засобами автоматичного управління. Щоб вживати такі можливості, потрібно поглибити наші знання про судовий процес дугового зварювання як об'єкті управління. Не можна визнати достатніми наші пізнання й області променевих процесів, якщо із позицій автоматичного управління. Контактна зварювання опором належить до найпопулярніших способів. Її значному поширенню сприяло розвиток автомобілебудування і побутової техніки від. У області застосування цієї способу зварювання, очевидно, збережуться. Можливо, контактну зварювання трохи потіснить лазерна зварювання, особливо там, де використовується метал з покриттями. Є дві проблеми, пов'язані із застосуванням контактної зварювання опором. Перша залежить від зниженні ймовірності появи дефектних сполук. Ця проблема вирішуватиметься з допомогою ефективніших систем автоматичного управління, а області микросварки - ще й шляхом застосування нових систем харчування. Другої проблеми - підвищення енергетичних показників потужних машин - вирішить з допомогою розробки досконаліших перетворювачів числа фаз, які забезпечують підвищення ккд і коефіцієнта потужності. Ще далеко ще не вичерпано можливостей контактної зварювання оплавленням. Безсумнівно, подальше вдосконалення автоматичного управління і систем харчування потужних машин дозволить успішно вирішити багато технічні проблеми, особливо в виробництві виробів з великим поперечним перерізом із різних металевих матеріалів. Бурхливий розвиток приладобудування і особливо електронної техніки створило низки способів зварювання у твердій фазі: дифузійної, компресійною і ультразвукової. Безсумнівно, будуть інші засоби зварювання у твердій фазі, засновані на нагріванні та інших засобах активації соединяемых поверхонь. Підлягають вирішенню складні проблеми неруйнуючого контролю сполук, отримані твердої фазі, і навіть діагностики таких сполук у процесі зварювання по непрямим ознаками, фиксируемым автоматично. Відомо, що з зварних конструкцій, особливо масового призначення, потрібні добре свариваемые стали. Нагадаю, що наприкінці 40-х рр. тільки з цілеспрямованої роботі зварювальників під керівництвом Е.О. Патона з участю металургів удалося створити добре свариваемую сталь для зварних мостів. Зокрема, міст у Києві через р. Дніпро, побудований з такої стали, надійно експлуатується стоїть вже майже півстоліття. Не втратили значення комплексні дослідження зварювальників і металургів зі створення економічних, добре свариваемых матеріалів для масових зварних конструкцій. Залишається актуальною проблема зварювання різних нових матеріалів: сплавів з урахуванням заліза, нікелю, міді, алюмінію, титану, а багатьох інших дуже складних для зварювання матеріалів, наприклад алюминидов та інших интерметаллидов. Широка й безупинно розширюється сферу застосування напівпровідникових матеріалів, використання є нерозривно пов'язане з проблемою їх з'єднання з металевими матеріалами. Перспективні багатошарові металеві матеріали, біметалеві і триметаллические. Чимало їх ми будуть розраховані застосування в зварних конструкціях. Потрібна розробка технологічних процесів сполуки таких матеріалів без скільки-небудь помітної втрати їх експлуатаційних властивостей. Різнорідні матеріали, наприклад алюминий-сталь, медь-алюминий, титан-сталь та інші поєднання металів і сплавів, знаходять дедалі ширше використання у машинобудуванні, атомної енергетики, ракетобудуванні та інших галузях сучасної промисловості. Для отримання зазначених матеріалів з унікальними фізико-механічними властивостями найперспективніші такі методи їхньої організації сполуки без розплавлювання: диффузионная, магнитно-импульсная зварювання, зварювання вибухом, тертям, пайка, склеювання. Особливого значення набувають технології склеювання. Нині створено багато різноманітних клеевых композицій, дозволяють з'єднувати метали, сплави, пласт-масу, гуму та інші матеріали практично у різноманітних поєднаннях. Накопичено великий досвід в проектуванні клееных і клеесварных конструкцій, розроблено устаткування й технології на підготовку поверхонь та формування сполук. Подальше напрям досліджень у сфері склеювання визначається вимогами підвищення міцності, надійності і довговічності клееных сполук за умов експлуатації. Останніми десятиліттями як конструкційного матеріалу дедалі більша увага приваблюють полімери і композити з їхньої основі. Вигідно відрізняючись поруч своїх властивостей, вони успішно конкурують із традиційними матеріалами (зі сталлю, кольоровими металами), а деяких сферах є практично незамінними. Ефект їх застосування дуже високий, що у високорозвинених в промисловому відношенні країнах спостерігалася тенденція до значного скорочення випуску сталі та різкого збільшення виробництва пластмас. У зв'язку з цим знадобилися значних зусиль фахівців із створенню сучасних технологій і устаткування зварювання, особливо зварювання труб з термопластов, використовуваних під час спорудження газопроводів, водопроводів, комунікаційних систем. Є безсумнівні успіхи у сфері ультразвукового зварювання, зварювання струмами високої частоти, тертям й інших засобів сполуки. Проте рівень цих досліджень, істотно відстає від рівня досліджень способів сполуки металевих матеріалів. Збільшення номенклатури матеріалів, областей їх застосування, підвищення вимог до міці й довговічності сполук вимагають значного поглиблення знань у цій сфері та розширення досліджень. Активно проводяться досліджень зі створення нових композиційних матеріалів з урахуванням полімерних і металевих матриць з наповнювачами, істотно що підвищують показники міці й жорсткості зазначених матеріалів. Тож якщо у сучасних алюмінієвих сплавів питома міцність становить 15...24 км і питома модуль пружності житлом становить (2,4...2,7).103 км, то значення аналогічних характеристик металлокомпозита системи Al-B становлять 45...50 і (8,3...9,0).103 км, а системи Мg-B - відповідно 45...55 і (10...11,5).103 км. Особливості різних типів композиційних матеріалів (волокнистих, дисперсно - зміцнених, шаруватих) практично виключають застосування традиційних способів зварювання. У різних країнах це вже ведеться пошук технологій зварювання композиційних матеріалів. У нашому успішно триває робота по дифузійної зварюванні трубчастих конструкцій з композита системи Al-B і зварюванні композиційних термопластичных матеріалів. Очевидно, най-ближчими десятиліттями ученые-сварщики продовжуватимуть дослідження, у цій галузі. Одне з найважливіших проблем майбутнього століття - освоєння космічного простору. У розв'язанні цієї проблеми значної ролі повинна відігравати зварювання. Спорудження різних великогабаритних комплексів на навколоземних орбітах, Місяці, планетах, і навіть їх не обійдуться без зварювальної техніки. Поки вони найбільш перспективним способом за умов космічного простору ми вважаємо електронно-променеву зварювання. Ймовірно, у недалекому майбутньому створено зразки лазерних пристроїв, мають досить високий ККД і придатні цього. Експерименти по електронно-променевої зварюванні у космосі, виконані ІЕЗ їм. Е.О. Патона що з НВО «Енергія» ще 1984-1986 рр., дозволили вивчити особливості отримання зварних сполук, у вакуумі і мікрогравітації, оцінити можливості людини у скафандрі виконувати функції сварщика-ручника. Проведено комплексні експерименти з розкриття ферменных конструкцій, що супроводжуються зварюванням і пайки їх окремих вузлів. Створено і експлуатується на орбітальної станції «Світ» система багаторазового розкриття і формування сонячних батарей протяжністю 15 м. Конструкція була дуже надійної. Про це свідчать те що зв'язки й з пристыковкой «Шаттл» до станції «Світ» сонячна батарея постала у космосі після понад п'ять років експлуатації, перенесена деінде і повторно розкрито. Дуже перспективні від використання у космосі трансформируемые тонкостінні оболонкові конструкції, котрі з місці монтажу під впливом стиснутого повітря перетворюються на задані обсяги з коефіцієнтом трансформації до 50. З їхньою допомогою можна створювати перехідні відсіки на орбітальної станції, обтічники, складські приміщення та інші конструкції. Можна упевнено сказати, нові рішення з створенню постійно діючих орбітальних станцій вже у найближчими роками зажадають застосування зварювальних технологій у відкритому космосі щодо будівельно-монтажні роботи. У найближчому майбутньому столітті має бути освоєння глибин Світового океану, навіщо знадобиться створення нових зварювальних технологій. У цій сфері наші можливості поки обмежені. При рівні техніки дуговая зварювання порошкової дротом так званим «мокрим» способом складає глибині до 30 м. Є серйозні обмеження з номенклатурі металів, придатних для зварювання у такий спосіб. Зі збільшенням глибини різко змінюються властивості дуги, інтенсифікується взаємодія розплавленого металу із навколишньою його середовищем і ГЗК стає проблематичним отримання якісних сполук. Можливо, у найближчій перспективі удасться знайти шляху профілактики надмірного стискування дуги, і навіть нові шляхи захисту наплавленного металу. Однак це дозволить лише кілька розширити можливість застосування «мокрого» способу, але з вирішить проблеми докорінно. З іншого боку, потрібно враховувати, що спосіб влаштовує тільки для глибини, доступною до роботи людини у скафандрі, тобто, очевидно, яка перевищує 120...160 м. Занурення людини можливо, й велику глибину, та заодно його працездатність стає дуже обмеженій. Виконання зварювання у спеціальних камерах («сухий» спосіб зварювання) у присутності людини має також чимало обмежень, зокрема і за глибиною; при цьому він просто дуже дорогий. Слід вивчити можливості лазерного випромінювання з використання його як різання, так зварювання великий глибині. У найближчому майбутньому створення лазерних установок такого призначення видається цілком імовірним. Не виключена можливість застосування у умовах контактного стикового зварювання. Попередні експерименти підтвердили перспективність використання цього способу зварювання під водою. Вочевидь, що у недалекому майбутньому потрібно удосконалюватиме як «мокрий», і «сухий» засоби зварювання, і навіть розробляти нові механізовані методи зварювання й устаткування, придатні використання кілометровою глибині. Не фантазія, а нагальна потреба, що з неминучістю прокладки найближчими роками газо- і нафтопроводів за показ такої глибині, ремонт яких пов'язаний із використанням різання і зварювання. Є ще один проблема, вирішити що у свого часу намагалися зварювальники. У 60-х рр. в МВТУ їм. Н.Е. Баумана що з медичними установами розпочато роботи з зварюванні, наплавленні і краянні живих тканин з допомогою цих цілей ультразвуку. Проте розроблені тоді засоби зварювання кісткових і м'яких тканин, показали спочатку багатообіцяючі результати, не витримали перевірки часом і отримали поширення. І тільки різка з допомогою ультразвуку продовжує успішно використовуватися. Пізніше, з її появою лазерів, почалися дослідження з застосуванню в медицині, й у першу черга у хірургії судин. З цього питання опубліковані десятки робіт. Поєднання тканин у разі відбувається поза рахунок так званої теплової денатурації білків, сопровождающейся їх коагуляцией. Попри безліч досліджень, з'єднання судин лазерним способом досі не одержало скільки-небудь помітного поширення. Очевидно, основною причиною у складності виконання з'єднання та несприятливому для даного випадку поверхневому виділенні енергії. Той-таки принцип освіти сполуки з допомогою коагуляції білків використовується ще з 20-х рр. для зупинки кровотеч. У цьому нагрівання соединяемых стінок судини здійснюється струмами високої частоти, що перебігають безпосередньо через тканину. Окремі спроби застосування високочастотної електричної коагуляції білків задля зупинки кровотеч, а сполуки ємностей із метою встановлення їх працездатності не дали позитивних результатів й ще раз продемонстрували всю складність вирішення цього завдання. Дослідження, попередні останніми роками, показали перспективність використання високочастотної електричної коагуляції як для сполуки судин, але й сполуки більшу частину тканин живого організму. Ще належить велику роботу з доведення цій технології до того рівня досконалості, коли він її було б послуговуватись в хірургічної практиці. Як відомо, кінцевим продуктом зварювального продукування є зварні конструкції. Створення економічних, надійних і довговічних зварних конструкцій, працівників землі та під водою, при нормальних, високих і кріогенних температурах, в агресивних середовищах і за інтенсивному радіаційне опромінення, у різних екстремальних умовах експлуатації, є важливим науково-технічної проблемою. Загальні обсяги виробництва зварних конструкцій у світі становлять сотні мільйонів т дизпалива на рік. Зварювання надає широкі змогу оптимізації конструктивних рішень, зниження трудомісткості виготовлення конструкцій, використання раціональних типів конструктивних елементів, дозволяють істотно зменшити металлоемкость. Разом про те необхідно подальше вдосконалення підходів до конструювання вузлів і сполук, до врахування особливостей його роботи за різноманітних умов навантаження. Створення високоефективних зварних конструкцій вимагає розв'язання комплексу завдань, включно з розробкою добре свариваемых сталей, методів розрахунку зварних сполук та вузлів, найповніше відповідальних їх дійсною роботі, розробки високопродуктивних зварювальних процесів, устаткування й матеріалів, і навіть пошуку нових конструктивних форм, відповідальних вимогам високої технологічності виготовлення й заводський готовності конструкцій. Історично склалося так отже дуже багато эксплуатирующихся нині відповідальних зварних конструкцій наближається до свого критичного віку. Тому дуже актуальне розвиток науково-технічних підходів до оцінювання і продовження ресурсу експлуатованих зварних конструкцій машин і устаткування. Такі підходи мусять базуватися на комплексному аналізі всіх стадій життєвого циклу конструкцій. Прикладом комплексного підходи до підвищенню надійності і довговічності зварних конструкцій відповідального призначення є програма «Высоконадежный трубопровідний транспорт». Проблеми надійності мають пронизати питання проектування, технології будівництва, експлуатації і ремонту. На думку, необхідні аналогічні комплексні програми й інших класів зварних конструкцій відповідального призначення, особливо конструкцій атомну і теплову енергетики, і мостобудування. Так, дедалі більшої актуальності набуває проблема оцінки ресурсу зварних корпусів реакторів типу ВВЕР-1000 на атомних електростанціях. З причин конструкторського і технологічного характеру швидкість радіаційного охрупчивания зварних сполук корпусу буде вищою розрахункової, що може спричинити до зменшення реального ресурсу корпусу реактора проти проектним. Тому необхідна організація робіт за програмою «Визначення залишкового ресурсу зварних корпусів діючих на атомних електростанціях реакторів типу ВВЕР-1000 й розробка технології відновлювальної обробки збільшення терміну їхніх експлуатації». Аналогічні заходи потрібні задля забезпечення надійності зварених пролітних споруд залізничних мостів. На мережі залізничного транспорту країн СНД експлуатуються тисячі зварених пролітних споруд. У багатьох сплошностенчатых прогонових побудов є усталостные тріщини. Їхню кількість продовжує зростати. Вони розвиваються завдовжки, створюючи реальну загрозу безпеці руху поїздів. Потрібно здійснити роботу з удосконалення принципів проектування й технології виготовлення таких конструкцій. Підвищення якості і працездатності зварних конструкцій нерозривно пов'язане з удосконаленням такої важливої і трудомісткого процесу, як неразрушающий контроль якості зварних сполук. Повинні отримати розвиток робота зі створення сучасної апаратури для неруйнуючого контролю за якістю як і заводських умовах, і на монтажі. Особливо актуальна робота зі створення портативної апаратури для ультразвукового контролю, яка б з великою достовірністю визначати й описувати дефекти в трикоординатних площинах в автоматичному режимі. Для контролю стану зварних конструкцій у процесі їх експлуатації необхідно розвиток коштів технічної діагностики, у тому числі, на погляд, великі перспективи має акустична емісія. Оскільки більшість зварних конструкцій працює у умовах повторно-переменных нагружений, з погляду, слід значну увагу приділяти розробці методів підвищення опору втоми зварних сполук. Ефективно застосування зміцнюючих технологічних обробок швів після їх зварювання. У ІЕЗ їм. Е.О. Патона особливу увагу приділяють ударної ультразвукової обробці зварних швів, оскільки він дуже технологична і дає можливість забезпечувати міцність сполук лише на рівні міцності основного металу. Істотно впливає на несе здатність зварних конструкцій та його ресурс при експлуатацію у агресивних середовищах надають залишкові напруги, створювані термічним циклом зварювання плавленням. Тому необхідні вдосконалення розрахункових і експериментальних методів визначення, і навіть розробка ефективних технологічних коштів усунення зварювальних напруг і деформацій. Зварниками не підкорена одна з інженерних вершин - громадянське літакобудування. Вважається, що клепка надійніше зварювання. При традиційному використанні фюзеляжу і площин літака, очевидно, ця справді так. Щоб із належним ефектом використовувати зварювання у цивільному літакобудуванні, необхідна за першу чергу переробити конструкції літака з урахуванням особливостей механізованих та автоматизованих способів зварювання. Потрібна вибрати, а найімовірніше, започаткувати нові добре свариваемые легкі сплави. Тільки за умовах можна сподіватися зменшення маси літака за збереження його високої надійності і ресурсу експлуатації. Звісно ж, у найближчі роки буде вирішено проблему виготовлення фюзеляжу аеробуса як зварної стрингерной оболочечной конструкції. Ми далекі від думки, що наведений раніше короткий огляд проблем вичерпує картину розвитку зварювання. До того ж, час внесе своїх коректив. Безсумнівно тільки те, що зварювання і далі інтенсивно розвиватися, оскільки є ключовою технологією багатьох галузей виробництва, будівництва, транспорту, електронної техніки зв'язку.