Але кількість фактів незаконного поглинання одного підприємства проти його
волі іншим постійно зростає. Під пресом цього корупційного явища зараз
опинилося
управління №12 „Одесбуд”. Причому, як відзначив на прес-конференції в
Одеському відділку Національної спілки журналістів голова правління ЗАТ Павло
Артемчук, якщо до 2010 року захоплення відбувалися переважно за допомогою
підтасованих судових рішень, то тепер «кримінальні схеми збагатилися ще
корпоративним шантажем і тиском, що чиниться на підприємство правоохоронними та
контролюючими органами».
А поки інформація про це доноситься до ЗМІ, доки йдуть суди та оскаржуються
їхні рішення, відбувається демонтаж частини робочих будов БМУ12: тієї, що
ташується на території Одеської ТЕЦ із 1944 року. Верстати та інше устаткування
ріжуться на металобрухт. Усе це без санкції законних господарів майна. Те, що
розташоване за парканом, іще належить будівельномонтажному управлінню.
Правозахисник Віталій Воскобойников на пресконференції заявив журналістам,
що низка подій не укладається в юридичні норми. Наприклад, говорить він,
вилучені слідчим документи прокуратура не повертає ось уже понад рік, а суд
Суворовського району Одеси посилається на акт податкової інспекції як на
дійсний, відмовляючись взяти до уваги, що акт до цього був уже скасований
Одеським окружним адміністративним судом. Воскобойников вважає, що стражі права
виступають єдиним судовопрокурорським фронтом, чому сприяють існуючі між ними
родинні зв'язки. І застосовувана в цьому разі тактика вибивання лідера.
Так, рейдерська атака почалася з порушення кримінальної справи на П.
Артемчука. Знаряддям стали маніпуляції з матеріалами вищезгаданого нещасливого
акта, складеного районною податковою інспекцією у 2010 році. Позаплановою
виїзною перевіркою контролерів було встановлено, що за землю, на якій стоять
склади БМУ12, платить ТЕЦ, яка є її власником. Бо їй рішенням № 442 ХХlll сесії
Одеської міськради ще від 9 грудня 1999 року було відведено ділянку разом зі
складами. БМУ12 приватизувало будівлі, але землю під них будівельникам не дали.
Однак це не перешкодило районній прокуратурі звинуватити БМУ12 у тому, що
підприємство є неплатником за 1200 кв. метрів, займаних службовими
приміщеннями.
Абсурдність у тому, що, згідно із цим висновком, за один і той самий шматок
землі повинні платити і ТЕЦ, і БМУ12. Чи великі суми несплат? Як виходить з
матеріалів справи, зачитаних В. Воскобойниковим, судді завважили достатніми
даними для порушення кримінальної справи невиплату земельного податку у сумі
850 гривень 29 копійок за 2008 рік і 971 гривні 51 копійка за 2009 рік згідно з
даними податківців. Тобто борг, який можна погасити протягом декількох хвилин!
Далі йшлося, що згадана інформація може бути перевіреною не інакше як
процесуальним шляхом. Тобто кримінальну справу порушено до появи доведених
фактів, що викривають у злочині.
Як сказав голова громадської
організації «Народний комітет із боротьби з корупцією» Юрій Кравець, такий ланцюжок збігів і становить схему рейдерства.
Кожне подібне захоплення – це не випадково виникаючі міжусобні розбірки двох
незговірливих власників. А частина цілеспрямованої, можливо, навіть планомірної
діяльності певних ланок олігархічної групи. Доки ТЕЦ була державним
підприємством, питання про ташування на її території БМУ12 не мало значення. Чи
не прояснює ситуацію те, що наразі ТЕЦ увійшла до складу акціонерів, зайнятих у
нафтогазовій господарській сфері? Чому б не скористатися можливістю, будучи під
броньозаслоном хорошого «даху», і не прибрати до рук зайвий метраж?
Незрозуміло, щоправда, як сталося, що з акціонуванням у теплопостачальників
залишилася земля, яка повинна була перейти до міської власності, а вже потім
бути переданою в оренду або викупленою ними.
Тим часом, як випливає з показаних журналістам фотографій, від службових
приміщень БМУ12 залишилися лише фундаменти. Чи можна буде повернути навіть вже
не втрачене майно, а хоча б гроші за нього? Адже воно не було попередньо
оцінене перед початком рейдерського захоплення. А балансова вартість його
невелика. І в жодному разі менше, ніж його виробнича цінність, підкреслив П.
Артемчук, і – ніж тягар безробіття, який ліг на плечі колективу БМУ12.
Владислав КІТІК, «Одеські вісті»
