* * *

2011-03-14 11:11 585 Подобається 2

Іду. Мені всміхаються жита,

Голівки золоті додолу клонять.

А ось блистить цілющая вода

Й ромашки пелюстки біленькі ронять...

За обрієм синіють небеса

І сонце пестить землю після бурі.

Ще б пак, гроза ця створює дива.

Десь з лісу чути кукання зозулі.

А край стежини - листя споришу

До сонечка так весело сміється!

Не розтопчи! Я так тебе прошу,

Бо з ним і легше на землі живеться!

літо 1984 року.

оригінал читати http://osobystist.com/?id=7cffd3d7-a179-48bf-8e3e-f518154da486&o=50

Коментарі (0)

Додати смайл! Залишилося 3000 символів

Останні записи в блозі

В Єдинстві СтихійЯк небо...Весна - пора відроджень.ПОЗИТИВНЫЕ ФРАЗОЧКИ О ЖЕНЩИНАХ И ДЕВУШКАХУлыбнитесь!
Cтворити блог

Опитування

Ви підтримуєте виселення з Печерської лаври московської церкви?

Реклама
Реклама

Зараз коментують

Всі

Питання і відповіді