Де туман сизоокий так низько
Над ставком бірюзовим пливе,
Дивовижне русяве дівчисько
В очереті там здавна живе.
Чорні очі, немов водокрути,
Кличуть-манять юнацькі серця.
Хто побачить - не зможе забути,
Це магічна, незнана краса.
Діамантами грають зіниці,
В них - любові-кохання жага,
Мов джерельця, покличуть напиться,
І назад вже нема вороття.
Кажуть, в час, як туман сизоокий
Над ставком бірюзовим пливе,
То купатись юнак синьоокий
Там щовечора інший іде...
02.2011
(оригінал див. http://osobystist.com/?id=mariyao&m=5 )
