Притча.
Одного
разу йшов чоловік по березі моря. Він помітив, що за ніч на берег
викинуло велику кількість морських ракушок і зірок. З радістю,
насолоджуючись ранковим сонцем, чоловік пройшов не одну милю по піску.
Далі
він побачив, як хтось танцює на пляжі. Здивувавшись, що хтось радіє
життю таким способом, він підійшов ближче. Коли він наблизився, то
побачив, що фігурка не танцює, а старанно повторює якусь дію.
Підійшовши ще ближче, чоловік побачив, що це дитина. Маленька дівчинка
старанно збирала на березі морські зірочки і кидала їх у море. Від
здивування чоловік зупинився і запитав:
- «Навіщо ти кидаєш їх у море?»
- «Якщо я залишу їх на березі, то сонце висушить їх, вони помруть. Я кидаю їх у море, бо хочу, щоб вони жили».
Чоловік
замислився, а потім, згадавши скільки миль він пройшов, і сказав:
«Так, дійсно, цих зірок я бачив на березі мільйони. Але що ти можеш
змінить?»
Дівчинка замислилась на хвилинку над словами чоловіка, а
потім повільно нагнулась, підняла ще одну зірку і кинула в море. Потім
повернулась до чоловіка і промовила:
-- «Можливо ви праві, але саме цій
зірці я змінила життя».
