***
Кружляє хуга, шелестить,
Летить попід ногами:
Чому розведено мости,
Скажи, скажи між нами?
Чому вже слів отих нема,
Що просто говорилися?
Знов за вікном мете зима,
А ми ж — зимою стрілися.
Не гріє серце погляд твій.
Він, наче весь із інею,
Хоч не такою я, повір,
Цю нашу зустріч уявляла…
Стихає гомін двигунів,
Сніжинки тихо падають,
На гілці двійко снігурів
Сидять сумною парою.
Отак і ми, отак і ми
Перед вікном за столиком
Сховалися від примх зими
Удвох з нічними болями.
Не знає затишне кафе,
Що ми отут прощаємось,
Ще зовсім юні, а проте —
З великими печалями…
