• 1626 рік. Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до
святої Варвари. Москва дозволила, але з умовою його перекладу на
російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позбирати з усіх
церков України книги старого українського друку, а замість них завести
московські видання.
• 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька
патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на
пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати
українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє'
Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис'
Лаврентія Зизанія Тустановського.
• 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
• 1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське
письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено
спалити.
• 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
• 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а
книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським
виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
• 1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних
попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами
великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого
наріччя в них не було.
• 20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю
Голіцину, щоб – во всех монастырях, остающихся в Российском государстве,
осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные
письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные.
• 1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у
синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та
вимовою й звірення клеймом цензора.
• 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу
карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими.
На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську
друкарню, яку перевезли до Москви.
• 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
• 1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління
гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія
Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території
України. Переписи 1740 – 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини
на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804
р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською
мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти
в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13
письменних.
• 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському
ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську
мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866
українських шкіл.
• 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління
малоросійських справ у м.Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії
справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені
під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під
престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального
архіву Головного штабу.
• 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську
мову 'Четьї-мінеї' св.Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
• 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
• 1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним –
ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від
влади україномовних чиновників.
• 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
• 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати
лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані
Синодом.
• 1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі
українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже
на руках.
• 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних
училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та
викладання російської мови в усіх школах імперії.
• 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу
карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської
академії за відхід від російської мови.
• 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу
Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
• 1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати
Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а
в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання,
узаконену для всієї імперії.
• 1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний
словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська,
спотворена польською.
• 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
• 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
• 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.
• 1859 рік. Абеткова війна розгорнулась внаслідок того, що намісник
Галичини граф Глуховський запропонував увести в українську писемність
латинський алфавіт. Це сколихнуло галицьких українців, посилило боротьбу
за національне відродження.
• 1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання
українського літературного та науково-політичного журналу Основа.
• 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє – ворог Росії'.
• 1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після
судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня
1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих
установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської,
Херсонськоїта Чернігівської губерній.
• 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
• 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за
кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона
українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті
українську народну пісню Дощик французькою мовою.
• 1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою,
але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить
від місцевого начальства.
• 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не
читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку
граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
• 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.
• 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
• 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб
не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
• 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
• 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
• 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
• 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та
Харківського університетів про скасування заборони української мови,
визначаючи це несвоєчасним.
• 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.
• 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
• 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
• 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
• 1919 рік. Після завоювання України більшовиками – знищення національно
свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних,
драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень
– триста тисяч.
• 1921-1923 роки. Голод в Україні.
• 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
• 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства – заміщення їх російськомовними.
• 1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної
згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В
Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 12
мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти
зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та
паспорти.
• 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
• 1938 рік. Постанова ЦК КП (б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
• 1939 рік. Після "визволення" Західної України – закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
• 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
• 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження
українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
• 1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури.
Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення
українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
• 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були
вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови
промисловості в Україні присилали росіян. З КП (б) У виключено за
націоналізм 3% комуністів на ХVІ з'їзді партії. На цілину – в Казахстан
та Сибір – вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
• 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на
російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР
прийняла відповідну Постанову.
• 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС – нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
• 1962 рік. Репресії проти захисників української мови.
• 1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх
дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
• 1972 рік. Друга після війни чистка і репресії проти українства.
Усунення з посади Першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за недостатню
боротьбу з націоналізмом. Арешти.
• 1975 рік. Нова цензура Кобзаря Т.Шевченка.
• 1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах.
• 1979 рік. Ташкентська конференція – Російська мова – мова дружби народів.
• 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про
поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за
російську мову викладання 15% та поділ класів.
• 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в
Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
• 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів
Радянського Союзу закріплює за росіиською мовою статус офіційної на всій
території Союзу.
• 1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.
• 1995 рік. Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД.
(Богдан Козярський, доцент кафедри україністики Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти)
