Тут дуже скоро прийде тобі кінець: тому задумайся, як ти живеш. Сьогодні людина живе, а завтра вже нема її.
О, яке воно холодне і тверде те людське серце, що
думає лише про сьогодення, а майбутнє її не турбує! У кожній своїй
справі і думці ти маєш робити так, ніби сьогоднішній день – останній в
твоєму житті. Якби у тебе була чиста совість, ти б не боявся смерті.
Треба більше боятися гріхів, ніж самої смерті.
Якщо ж сьогодні ти ще не готовий до відходу, то яким
чином будеш готовий завтра? Завтрашній день непевний; а звідки ти знаєш,
чи настане для тебе те завтра? Навіщо тобі довго жити, якщо ти живеш у
гріху? Якби ми хоч один день праведно прожили на цьому світі! Багато
людей вихваляється роками свого духовного навернення, але не раз плід
їхньої поправи буває дуже мізерним. Якщо померти боїшся, то чого не
страхає тебе довге грішне життя? Щасливий той, хто завжди роздумує над
годиною своєї смерті і щодня приготовляється духовно до неї. Якщо ти
коли-небудь бачив помираючу людину, ти вже мав задуматися над тим, що
коли-небудь й ти підеш тією самою дорогою. Коли настає новий день,
пригадай собі, що до вечора можеш й не дожити. А коли вечір настане, не
будь певен, що настане для тебе ранок. Не бійся про це думати. Будь до
цього готовий і з цим живи, щоб смерть ніколи не застала тебе
несподівано. Багато людей помирає раптово і несподівано, «Бо Син
чоловічий (Ісус Христос) прийде в такій годині про яку ніхто й не
гадае.» (Лук. 12,40).
Коли настане для тебе остання година, тоді цілком
інакше почнеш думати про все своє минуле життя і дуже жалкуватимеш, що
ти був такий недбалий і лінивий. Щасливий і мудрий є той, хто зараз, ще
на протязі життя, намагається бути таким, яким бажав би бути в годині
смерті. А велику впевненість про щасливу смерть дасть нам: відмова від
розкошів земного життя, вдосконалення в християнських чеснотах, покута
за гріхи, добровільний послух, самозречення і терпіння всякої прикрості
заради любові до Ісуса Христа. Поки ти здоровий, ти маєш можливість
зробити чимало добра; але що ти зможеш зробити, як занедужаєш? Після
оздоровлення від недуги, мало хто стає кращим; так само рідко стають
праведними ті, хто часто ходять по прощах і празниках. Не надійся на
своїх приятелів та родичів, та й не відкладай спасіння своєї душі на
пізніше, бо люди, скоріше ніж ти думаєш, забудуть про тебе. Краще
завчасно подбати про свої справи і добрі вчинки, ніж покладатися на
допомогу інших людей. Якщо ж ти сам про себе не дбаєш зараз, то хто
дбатиме про тебе пізніше? «Тепер настали дні спасіння; тепер благодатна
хвилина» (II Кор. 6,2). Але жаль, що ти нею не користуєшся краще: ти
можеш через дні спасіння заслужити собі життя вічне! Прийде та пора,
коли бажатимеш тільки одного дня, однієї години, однієї хвилини для
свого навернення; — але чи ти її отримаєш, невідомо. Задумайся, від якої
великої небез¬пеки можеш ти врятувати себе, якого великого страху
позбутися, якщо про хвилину смерті своєї подбаєш вже зараз. Тепер живи
так, щоб в годині смерті своєї ти міг тішитися прожитим життям, а не
боятися. Вчися вже зараз жертвувати всім земним, щоб в годину смерті, ти
міг гідно постати перед Христом.
Покутуй вже зараз, щоб тоді, коли прийде твоя година,
ти міг мати певну надію на спасіння. Роби зараз і зроби все для свого
спасіння, бо не знаєш, коли помреш; та не знаєш й того, що тебе після
смерті чекає! Поки маєш можливість, збирай собі вічні скарби. Про ніщо
інше не думай, окрім спасіння; дбай тільки про те, що Боже. Живи на цій
землі як гість, що його зовсім не обходять справи цього світу. Справжня
твоя Батьківщина – Царство небесне. Докажи, що ти гідний його. «Збережи
свое серце вільним і піднесеним до Бога, бо не маеш тут сталої домівки»
(Євр. 13,4).
Туди звертай щодня свої молитви і зітхання і сльози, щоб твоя душа заслужила собі, по смерті щасливо піти до Бога. Амінь.
